French
DeutschРекуха Валентина Іванівна — Вікіпедія
| Валентина Іванівна Рекуха | |
|---|---|
| Народилася | 14 березня 1942 м. Кролевець, Сумської області |
| Померла | 24 березня 2023 (81 рік) Кролевець, Конотопський район, Сумська область, Україна |
| Громадянство |  СРСР |
| Діяльність | робітниця |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Рекуха Павло Іванович |
| Діти | син Валерій і дочка Наталія |
| Нагороди | два Ордена Трудового Червоного Прапора |
Валентина Іванівна Рекуха (14 березня 1942, м. Кролевець, Сумська обл. — 24 березня 2023, м. Кролевець) — ткаля, майстриня кролевецького переборного ткацтва, Герой Соціалістичної Праці (1981). Кавалер орденів Трудового Червоного Прапора (1971,1976)[1].
Рекуха Валентина Іванівна народилась 14 березня 1942 року в місті Кролевець на Сумщині в сім'ї колгоспника. В 1956 році закінчила 8 класів Кролевецької середньої школи № 2. В 1962 році закінчила школу робітничої молоді. В шістнадцять років прийшла працювати на Кролевецьку фабрику художнього ткацтва. Наставником у дівчини була Євфросинія Микитівна Макаровець, яка допомогла оволодіти непростою справою. З 1959 по 1993 рр. працювала ткалею на Кролевецькій фабриці художнього ткацтва. Ткала все, що випускали на фабриці: рушники, скатертини, покривала, штори. Валентина Рекуха була бригадиром і наставницею десятків молодих ткаль. За досягнення у праці бригаду ткаль, яку вона очолювала, було нагороджено багатьма урядовими нагородами та відзнаками[2].
Разом з групою художників, яку очолював Іван Дудар, творили і розвивали традиції кролевецького ткацтва, відшукували щось нове. Якість виготовленої продукції була висока, не було таких орнаментів, які б не могла освоїти ткаля Валентина Рекуха.
Обиралась делегатом XXVII з'їзду КПРС, XXVI з'їзду Компартії України, профспілкових організацій. Депутат Сумської обласної ради.
Валентина Іванівна Рекуха померла 24 березня 2023 року в Кролевці. Заступниця голови ради ветеранів громади Валентина Зенченко так написала про неї:
Кролевеччина, як і всі жителі нашого рушникового краю завжди пишались своєю землячкою, яка своєю працею, своїм авторитетом і досвідом вирішувала багато актуальних питань, сприяла соціально-економічному і культурно-освітньому розквіту жителів рідного краю. Нехай зерна добра, посіяні Вами, Валентино Іванівно, проростуть щирою вдячністю і вічною шаною[3].
Чоловік — Рекуха Павло Іванович — заслужений машинобудівник України.
Син — Рекуха Валерій Павлович.
Дочка — Наталія Павлівна
1971 р. — нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора
1976 р. — нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора
1981 р. — отримала звання Героя Соціалістичної Праці
- Рекуха В. Школа взаємної відповідальності / В. Рекуха // Ленінська правда (Суми). — 1986. — 11 листоп.
- Рекуха В. Щедрость таланта / В. Рекуха // Советские профсоюзы. —1985. — № 21. — С. 36—37. — (рос.).
- [1] [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ : Хрещатик, 2007. — С. 115.
- ↑ Перестало битися серце знаної кролевецької ткалі. СТС. 25 березня 2023. Архів оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 7 січня 2024.
- ↑ Відійшла у Вічність легендарна Кролевецька ткаля. Голос громад. 24 березня 2023. Процитовано 28 грудня 2023.
- Гречанюк С. І червоною ниткою — совість // Дніпро. — 1982. — № 3. — С. 72—78.
- Нестеренко П. Попереду — бригада героїні // Радянська Україна. — 1985. — 13 черв. — С. 1.
- Кролевецькі рушники: З історії художнього ткацтва на Кролевеччині / упоряд. С. М. Малиношевська. — Кролевець ; Лебедин, 2002. — С. 16.
- Рекуха Валентина Іванівна // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми : РВО «АС-Медіа», 2004. — С. 388.