Реморія — Вікіпедія

Реморія (лат. Remoria) — місце, яке, згідно з римською міфологією, пов'язане з легендарним заснуванням Риму братами Ромулом і Ремом. За легендою, саме там Рем побачив шістьох птахів і вирішив заснувати місто.^[1] Також це місце, де він був похований після того, як Ромул убив брата під час суперечки.

У римських історичних джерелах дають дещо сумнівну інформацію про точне місцезнаходження Реморії. У той час як деякі джерела ^[2][3] розміщують її на місці церкви Санта-Бальбіна на Авентині, інші ^[1][4][5] — на пагорбі біля Тибру, на відстані 5 римських миль (30 стадіїв) вниз за течією до Палатину. Плутарх вважав, що вершина Авентину є місцем поховання Рема і так званим аугуракулом (auguraculum), храмомо без даху. Філософ називає її Ремоніоном (Ρεμώνιον) або Ремонією (Ρεμώνια), зазначаючи при цьому, що в той час вона мала іншу назву - Рінгаріон (Ριγνάριον).^[6] Пізніші покоління істориків використовували літературні й археологічні дані, щоб створити гіпотезу, згідно з якою Реморія знаходиться на лівому березі Тибру, північніше до міста. Досліджуючи стіни Риму, археологи Антоніо Ніббі та Вільям Гелл розмістили це місце поблизу Базиліки Святого Павла за мурами в десятому кварталі Риму Остієнсе.^[7]

У 2003 році,^[8] археолог та історик Філіппо Коареллі зазначав, що легендарні постаті Ромула й Рема, які вперше з'явилися в історичних джерелах не раніше ніж у IV століття до н.е., були замінені більш раннім міфом про заснування Риму ларами - дванадцятьма синами Акки Ларентії (етимологічно, Мати ларів), годувальниці Ромула й Рема. Рем представляв населення римського плебею, це пояснює його зв'язок з Авентином, де плебеї організували сецесію в 449 році до н.е. Поєднуючи образне розташування Реморії в місці, пов'язаному з плебеями, та розташування на відстані 5 миль від стародавнього міста на березі Тибру, Коареллі стверджує, що Реморія знаходиться у священному гаю богині Деа Дії поблизу Вії Кампани - однієї з головних доріг Римської імперії. У період Римського царства та ранньої республіки гай був важливим місцем для обрядів за участі гаруспіків під опікою Арвальських братів - колегії жерців. Вона веде своє походження від Ромула та синів Акки Ларентії. З цієї точки зору Ромул і Рем утворюють дихотомію між Урбсом - містом, де домінували патриції та Арвою - селом, де домінували плебеї.

• Діонісій Галікарнаський, Римські старожитності, I, 85-87.
• Цицерон, Про свій будинок, 136.
• Овідій, Фасти, 148-150.
• Origo gentis Romanae, 23.
• Секст Помпей Фест, De Verborum Significatione: "Remurinus ager dictus quia possessus est a Remo, et habitatio Remi Remona".
• Плутарх, Римські питання, ст.9-11.
• Antonio Nibby, Sir William Gell, Le Mura di Roma disegnate da Sir W. Gell; illustrate con testo e note da Antonio Nibby, Roma 1820, ст.10-12.
• Filippo Coarelli (2003). Remoria, Myth, History and Culture in Republican Rome: Studies in Honour of T.P. Wiseman ed. David Braund, Christopher Gill, ст.41-53.