Ридодуби — Вікіпедія

село Ридодуби
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Білобожницька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060010150099022
Облікова картка	Ридодуби
Основні дані
Перша згадка	1600
Населення	590 (на 1.01.2018)[1]
Територія	2,75 км²
Густота населення	211,63 осіб/км²
Поштовий індекс	48577[2]
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	49°3′53″ пн. ш. 25°38′33″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 25.64250° сх. д. / 49.06472; 25.64250
Відстань до обласного центру	89 км
Відстань до районного центру	11 км
Найближча залізнична станція	Білобожниця
Відстань до залізничної станції	4 км
Місцева влада
Адреса ради	48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
Ридодуби
Ридодуби
Мапа
Ридодуби у Вікісховищі

Ридо́дуби — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Білобожницька сільська громада. До 2015 адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане село Білий Потік.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.^[3]

За переказами, назва села походить від спаленого татарами дубового лісу, в якому переховувалися селяни — «ридали дуби», звідси й Ридодуби.

Розташоване за 11 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Калинівщина.

Територія — 2,75 кв. км. Дворів — 185.

Перша письмова згадка про село датується 1600 роком.

Наприкінці ХІХ століття велика земельна власність належала Колікстові Охоцькому.

У селі в 1900 р. — 1206 жителів, 1910 — 1267, 1921 — 1163, 1931 — 1196 жителів; у 1921 р. — 197, 1931 — 243 двори.

У 1889 році функціонувала 2-класна школа з польською мовою навчання.

У 1918 році в Ридодубівській школі було три класи та працювало два вчителі Володимир та Наталія Касіяни.^[4]

При відступі Червоної армії 28 червня — 2 липня 1941 року підрозділами НКВС, так званими «розстрільними групами», розстріляно 800 осіб із числа в'язнів Чортківської тюрми, серед яких були й мешканці Ридодубів — Василь Бринда, Микола Довбенько, Іван та Яков Козарі, Микола Оголь, Павло та Тимофій Цюпки. 20—21 липня 1941 року в Умані, на Черкащині розстріляно Степана Зарівного та Якова Оголя.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти 27 мешканців села:

З 4 вересня 2015 року Ридодуби належать до Білобожницької сільської громади.^[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

• церква святих великомучеників і безсрібників Косми і Даміана (ПЦУ^[7]; 1801; кам’яна),
• церква святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам'яна (УГКЦ; 2002–2005),
• костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (1931; кам’яний).

• пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969);
• погруддя Тараса Шевченка (1954, скульптор — Борис Ульянов);
• пам'ятник на могилі вояка УПА Йосипа Фабінського;
• пам'ятник Небесній сотні;
• фігура Божої Матері.

Діяли філії товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інших; кооператива.

Нині діють школа, Будинок культури (1966), бібліотека, ФАП, дитячий садочок «Малятко», легкоатлетичний клуб «Старт», ПАП «Урожай», ПП «Батокс-Плюс», торговий заклад.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 659 осіб^[8]:

• Михайло Деренюк (1885—1976) — священник, ієромонах Української греко-католицької церкви^[9];
• Теодозія Зарівна (нар. 1951) — письменниця, театрознавець, журналіст;
• Мирослав Ткач (нар. 1957) — господарник;
• Андрій Фаріон (1837—1918) — громадський діяч;
• Анна Фаріон (1870—1931) — громадська діячка;
• Теодор Фаріон (1868—1941) — підприємець;
• Микола Шмадило (нар. 1937) — релігійний діяч, священник, ієромонах Української греко-католицької церкви, ігумен Гошівського монастиря ЧСВВ
• Овсій Юрчишин (нар. 1935) — заступник командувача сухопутними військами Аргентини, дивізійний генерал. У 2001 році перебував у рідному селі. Його рідний син Клаудіо Хосе Юрчишин, капітан ЗС Аргентини загинув у лютому 2002 року^[10].

• Кулик Йосип — архітектор;
• Кулик Петро — скульптор.

• Уніят В. Ридодуби // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 178. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Уніят В., Федечко М. Ридодуби // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 496—497. — ISBN 978-966-457-246-7.

Ридодуби у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Ридодуби у Вікісховищі?