Ридодуби — Вікіпедія

село Ридодуби
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Білобожницька сільська громада
Код КАТОТТГ UA61060010150099022
Облікова картка Ридодуби 
Основні дані
Перша згадка 1600
Населення 590 (на 1.01.2018)[1]
Територія 2,75 км²
Густота населення 211,63 осіб/км²
Поштовий індекс 48577[2]
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°3′53″ пн. ш. 25°38′33″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 25.64250° сх. д. / 49.06472; 25.64250
Відстань до
обласного центру
89 км
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Білобожниця
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
Ридодуби. Карта розташування: Україна
Ридодуби
Ридодуби
Ридодуби. Карта розташування: Тернопільська область
Ридодуби
Ридодуби
Мапа
Мапа

CMNS: Ридодуби у Вікісховищі

Автомобільна зупинка
Ридодубівська гімназія
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (1931р.)

Ридо́дуби — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Білобожницька сільська громада. До 2015 адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане село Білий Потік.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.[3]

Назва

[ред. | ред. код]

За переказами, назва села походить від спаленого татарами дубового лісу, в якому переховувалися селяни — «ридали дуби», звідси й Ридодуби.

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташоване за 11 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Калинівщина.

Територія — 2,75 кв. км. Дворів — 185.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про село датується 1600 роком.

Наприкінці ХІХ століття велика земельна власність належала Колікстові Охоцькому.

У селі в 1900 р. — 1206 жителів, 1910 — 1267, 1921 — 1163, 1931 — 1196 жителів; у 1921 р. — 197, 1931 — 243 двори.

У 1889 році функціонувала 2-класна школа з польською мовою навчання.

У 1918 році в Ридодубівській школі було три класи та працювало два вчителі Володимир та Наталія Касіяни.[4]

При відступі Червоної армії 28 червня — 2 липня 1941 року підрозділами НКВС, так званими «розстрільними групами», розстріляно 800 осіб із числа в'язнів Чортківської тюрми, серед яких були й мешканці Ридодубів — Василь Бринда, Микола Довбенько, Іван та Яков Козарі, Микола Оголь, Павло та Тимофій Цюпки. 20—21 липня 1941 року в Умані, на Черкащині розстріляно Степана Зарівного та Якова Оголя.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти 27 мешканців села:

  • Казимир Боровський,
  • Мар'ян Боровський,
  • Томаш Боровський,
  • Василь,
  • Микола Данилович,
  • Микола Бринда,
  • Степан Бринда,
  • Іван Вербіцький,
  • Михайло Вербіцький,
  • Іван Возняк,
  • Михайло Возняк,
  • Йосип Градовий,
  • Йосип Гуменюк,
  • Вавро Деренюк,
  • Петро Деренюк,
  • Ярема Довбенко.

З 4 вересня 2015 року Ридодуби належать до Білобожницької сільської громади.[5]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 654 99.24%
російська 3 0.46%
польська 1 0.15%
румунська 1 0.15%
Усього 659 100%

Релігія

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
  • пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969);
  • погруддя Тараса Шевченка (1954, скульптор — Борис Ульянов);
  • пам'ятник на могилі вояка УПА Йосипа Фабінського;
  • пам'ятник Небесній сотні;
  • фігура Божої Матері.

Соціальна сфера, господарство

[ред. | ред. код]

Діяли філії товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інших; кооператива.

Нині діють школа, Будинок культури (1966), бібліотека, ФАП, дитячий садочок «Малятко», легкоатлетичний клуб «Старт», ПАП «Урожай», ПП «Батокс-Плюс», торговий заклад.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 659 осіб[8]:

Населення Ридодубів
Рік Число ос. Число буд.
1785 396
1880 947
1900 1206
1910 1267
1921 1963 197
1931 1196 243
2001 659
2014 582 185
2018[1] 590

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Михайло Деренюк (1885—1976) — священник, ієромонах Української греко-католицької церкви[9];
  • Теодозія Зарівна (нар. 1951) — письменниця, театрознавець, журналіст;
  • Мирослав Ткач (нар. 1957) — господарник;
  • Андрій Фаріон (1837—1918) — громадський діяч;
  • Анна Фаріон (1870—1931) — громадська діячка;
  • Теодор Фаріон (1868—1941) — підприємець;
  • Микола Шмадило (нар. 1937) — релігійний діяч, священник, ієромонах Української греко-католицької церкви, ігумен Гошівського монастиря ЧСВВ
  • Овсій Юрчишин (нар. 1935) — заступник командувача сухопутними військами Аргентини, дивізійний генерал. У 2001 році перебував у рідному селі. Його рідний син Клаудіо Хосе Юрчишин, капітан ЗС Аргентини загинув у лютому 2002 року[10].

Мешкали, працювали

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
  2. Ридодуби
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
  4. Ридодубівська ЗОШ I-II ст. — ТерноВікі. wiki.ippo.edu.te.ua. Процитовано 21 березня 2023.
  5. ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
  8. Населення населених пунктів Тернопільської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  9. На могилі монаха з Тернопільщини зцілюються люди
  10. En un accidente murió un capitán del Ejército[недоступне посилання](ісп.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]