Рижкова Лідія Григорівна — Вікіпедія

Рижкова Лідія Григорівна
Народилася24 березня 1950(1950-03-24) (74 роки)
Гусарівка, Балаклійський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанням. Київ
Діяльністьжурналістика
Alma materФілологічний факультет Київського університету[d] (1974)
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України
Дітисин Костянтин
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Лі́дія Григо́рівна Рижко́ва (нар. 24 березня 1950(19500324), с. Гусарівка Балаклійського району Харківської області) — українська журналістка. Заслужений журналіст України.

Членкиня Національної спілки журналістів України (1986).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася на Харківщині. Закінчила Лебединське державне педагогічне училище ім. А. С. Макаренка (1969) і Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (філологічний факультет заочно, 1969—1974).

Друкувалася в районній і обласній пресі зі студентських років, захоплювалася поезією. По закінченні педучилища працювала у великописарівській районній газеті «Красное знамя». Потім — редакторка обласної студії телебачення в Сумах; кореспондентка, заввідділу обласної газети; відповідальний секретар, голова обласної організації СЖУ—НСЖУ (1991—2007). Вісім років працювала в Сумській облдержадміністрації, завідувала сектором інформаційно-аналітичної роботи, згодом — власний кореспондент Укрінформу в Сумській області.

До Києва переїхала 2007 року, працювала спеціальним кореспондентом газети «Урядовий кур'єр». Перебуваючи на пенсії, очолює громадський пресцентр «Сумського земляцтва в місті Києві».

Творчість

[ред. | ред. код]

Авторка збірок поезії «Неопалимий дзвін» (Київ, 2011), «Сториця» (Суми, 2019), публікацій у періодичній пресі, збірниках публіцистики.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Понад 30 років — в активі НСЖУ.

Учасниця інформаційних проєктів ВБФ «Журналістська ініціатива»[1].

Нагороди, відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Почесне звання «Заслужений журналіст України» (1997)[2]
  • Срібна медаль «Нестор літописець» переможця творчого конкурсу «Економіка очима журналістів» — за цикл публіцистичних творів 1999—2000 років
  • Диплом лауреата XX Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2019)

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лідія Рижкова. Неопалимий дзвін : поет. зб. / Л. Рижкова. — К. : Успіх і кар'єра, 2011. — 168 с. — ISBN 988-966-2082-10-04
  • Лідія Рижкова. Сториця : поезії. — Суми: ВВП «Мрія-1», 2019.
  • Національна спілка журналістів України. Практичний довідник. — К.: НСЖУ, 2004. — 80 с. — ISBN 966-7769-37-2
  • Золоте перо. Людмила Мех / авт.-упоряд., ред. Шевченко С. В.]. — К. : Експрес-Поліграф, 2012. — 295 с., [24] арк. іл. — ISBN 978-966-2530-27-8

Посилання

[ред. | ред. код]