Рильський монастир — Вікіпедія

об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Рильський монастир болг. Рилски манастир
Рильський монастир у серпні 2013 року
Країна	Болгарія
Область	Кюстендильська область
Община	Рила
Час заснування:	946
Код ЕКАТТЕ	62685
Поштовий індекс	2643
Телефонний код	07054
42°07′59″ пн. ш. 23°20′22″ сх. д.H G O
Висота	1173
Площа	11 га
Населення	39 (2011)
Географічно	Рила
rilskimanastir.org
Відстань
До обласного центру
фізична	56 км [3]
До Софії
фізична	62 км [3]
Розташування
Рильський монастир Рильський монастир (Болгарія)
Мапа
Рильський монастир у Вікісховищі

Ри́льський монасти́р (болг. Рилски манастир, болг. Манастир «Св. Иван Рилски» — «монастир святого Івана Рильського») — найбільший ставропігіяльний чоловічий монастир Болгарської православної церкви. Монастир у Кюстендильській області Болгарії, на північному заході гірського масиву Рила. Входить до складу общини Рила. Він був заснований в X столітті св. Іваном Рильським у верхів'ях річки Рильська, (ліва притока річки Струма) на висоті 1147 м над рівнем моря. Рильський монастир є однією з найважливіших культурних пам'яток в Болгарії, символ Болгарії, у 1983 році був включений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Рильський монастир особливо активно відвідують туристи, що зупиняються в Софії чи на бальнеологічному й водночас гірськолижному курорті Боровец.

За переказами, заснований в 30-ті роки X століття преподобним св. Іваном Рильським (876—946 рр.), чиє ім'я він носить, починаючи з часу правління болгарського царя Петра I (927—968 рр.). Святий Іван жив у печері неподалік від нинішнього монастиря, тоді як сам монастир був побудований його учнями, які прийшли в гори, щоб продовжити навчання. Майже від часу створення монастир підтримували й шанували правителі Болгарії. Мало не кожний правитель Другого Болгарського царства аж до завоювання Болгарії турками-османами жалував значні суми монастирю, завдяки чому він став культурним і духовним центром Болгарії. Розквітом монастиря був період з XII по XIV століття.

У XIV столітті, після землетрусу, монастир ґрунтовно перебудував місцевий феодал Хрельо Драговол, перетворивши його в солідно укріплений архітектурний ансамбль. Проте в середині XV століття турки розграбували і зруйнували це святе місце. До наших днів збереглися вежа (1334—1335 рр.), названа на честь Драговола, а також трон єпископа і різьблені ворота згорілої в 1833 році середньовічної церкви.

У другій половині XV століття почалося духовне і культурне відродження монастиря. У 1466 році три брати з Кюстенділа Давид, Теофан і Йоасаф домоглися в Константинополі у султана спеціальної охоронної грамоти та уклали договір про взаємодопомогу між Рильським монастирем і монастирем Святого Пантелеймона на горі Афон (оригінал цього документа зберігається в музеї монастиря). У 1469 року вони перенесли сюди зі зруйнованої турками столиці Тирново мощі св. Івана Рильського. Відроджувався і облаштовувався монастир і завдяки пожертвам Російської православної церкви, 1558 року до Москви, у пошуках грошей, церковного начиння та книг Рильського ченці відправили цілу делегацію. У XVI—XVII ст. розширюються контакти і з іншими сусідами — сербськими, румунськими, грецькими монастирями, і особливо зі слов'янськими монастирями на Святій горі.

У роки панування османів монастир виступав у ролі хранителя болгарської мови та культури. У часи болгарського національного відродження (XVIII—XIX століття) монастир згорів у пожежі (1778, 1833), але був відновлений. Уся країна збирала гроші. Саме тоді територія монастиря набула нинішнього вигляду. У 1844 році Неофіт Рильський заснував при монастирі школу.

У монастирі зберігаються мощі св. Івана Рильського й чудотворна ікона Богородиці «Одигітрія» з 32 чотирикутними перегородками з мощами святих, одна з трьох найшанованіших ікон Болгарської православної церкви ^{[недоступне посилання з квітня 2019}]^{[недоступне посилання з вересня 2019]}.

У 1976 році монастир був визнаний національною історичною пам'яткою, а в 1983 році — об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. З 1991 року монастир підпорядковується Священному синоду Болгарської церкви.

25 травня 2002 року папа Іоанн Павло II відвідав монастир під час свого паломництва до Болгарії.

Сучасний комплекс монастиря має форму неправильного чотирикутника і займає територію в 8800 м², центром її є внутрішній двір, де розташовані башта і головна церква.

Кафолікон монастиря був побудований в середині XIX століття (архитектор Павел Йоанов) на місці невеликої церкви 1343 року. Церква увінчана 5 куполами, має три вівтаря та дві прибудови. У цій церкві є відомі фрески, (в тому числі й Захарія Зографа) та ікони.

Тут розташована стародавня бібліотека. У бібліотеці, надзвичайно багатій на книжки, що збиралися століттями, зберігаються цінні пам'ятки болгарської писемності — до 250 рукописних книг XI—XIX ст., 9 тис. стародруків, нотні записи, гравюри часу Болгарського відродження.

Музей на території монастиря має в своєму зібранні 35 тис. експонатів. Це і багата колекція ікон, і твори ужиткового мистецтва, культові та етнографічні предмети. Монастирський музей відомий насамперед Хрестом Рафаїла — унікальним зразком різьби по дереву, на якому зображені 104 релігійні сцени і 650 мініатюрних фігур. Ченцеві Рафаїлу створення цього шедевра (закінчений у 1802 р.) коштувало 12 років життя і втрати зору.

У 1981 році Рильський монастир був викарбуваний на мідно-нікелевій монеті номіналом 2 лева. Монета входить у серію монет, присвячених 1300-річчю Болгарії.

• 
  Рильський монастир
• 
  Вхід в монастир
• 
  Усередині головної церкви
• 
  Багато прикрашений стелю головної церкви
• 
  Вид
• 
  Головна церква
• 
  Деталі фрескового розпису
• 
  Фрески західного портика
• 
  Вид на внутрішній двір і аркаду зовнішніх коридорів
• 
  Зовнішній коридор з фресками
• 
  Фрагмент однієї з фресок
• 
  Рильський монастир на фоні гір Рила

За даними перепису населення 2011 року, в монастирі проживали 39 осіб, з них 33 особи (94,3 %) — болгари^[4].

Розподіл населення за віком у 2011 році^[5]:

Динаміка населення^[6]:

• Emil Ivanov: Das Bildprogramm des Narthex im Rila-Kloster in Bulgarien unter besonderer Berücksichtigung der Wasserweihezyklen, Diss., Erlangen, 2002.
• Emil Ivanov: Rila-Kloster, Artikel: RGG⁴, Bd. 7, 2007, Sp. 520.
• Dechkov Hristov, Hristo; et al. (1959). The Rila Monastery: history, architecture, frescoes, woodcarvings. Sofia: Bulgarian Academy of Sciences.
• Anchev, Ancho; et al. (1968). Rilski manastir. Rilʹskiĭ monastyrʹ. Das Rila Kloster. Le Monastère de Rila. The Rila Monastery. Nauka i Izkustvo.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рильський монастир