Роже Брюне — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брюне.
Роже Брюне
Roger Brunet
Роже Брюне
Народився30 березня 1931(1931-03-30) (93 роки)
Франція Франція, Тулуза
КраїнаФранція Франція
Діяльністьгеограф
Alma materУніверситет Тулузи
ГалузьГеографія
ЗакладУніверситет Тулуза 2[1]
University of Reimsd[1]
Національний центр наукових досліджень[2][1]
ПосадаНауковий керівник CNRSd[2]
Науковий ступіньДоктор
Аспіранти, докторантиChristian Grataloupd[3]
Відомий завдяки:Блакитний банан, концепція західноєвропейського хребта, теорія хорем
У шлюбі зRégine Vanduickd[4]
Нагороди
CMNS: Роже Брюне у Вікісховищі

Роже́ Брюне́ (фр. Roger Brunet; нар. 30 березня 1931[5]) — французький географ, професор, один з провідних вчених CNRS в галузі географії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 березня 1931 року в Тулузі. Вищу освіту отримав в Університеті Тулузи.

В 1965 році він отримав ступінь Доктора (що відповідає українському ступеню кандидата географічних наук), написавши дві дисертації: в першій досліджувались сільські околиці Тулузи, у другій розглядався феномен переривчатості у географії.

У 1957—1966 роках працює професором Університету Тулузи (фр. L'université de Toulouse), в 1966 році Роже Брюне переїжджає в Реймс, що у Шампані, де стає професором Університету Реймса (фр. L'université de Reims). З 1966 по 1976 рік він успішно займається науковою діяльністю та очолює Реймський Інститут географії (фр. L'Institut de géographie de Reims) та Реймський Інститут містобудівництва при Університеті Реймса (фр. L'Institut d'aménagement du territoire et d'environnement de l'université de Reims).

З 1976 по 1981 рік Роже Брюне працює у Парижі, де очолює дослідження CNRS, Центр документації гуманітарних наук (фр. Le Centre de documentation des sciences humaines)та лабораторію Інтерґео (фр. Le laboratoire Intergéo)

Між 1981 та 1984 Роже Брюне займає різні посади: він стає технічним радником міністра досліджень і технологій фр. Le Conseiller technique au cabinet du ministre de la Recherche et de la Technologie, що відповідає за гуманітарні, та соціальні науки, очолює департамент гуманітарних та соціальних наук у міністерстві досліджень.

У 1984 році він засновує ініціативну групу RECLUS (фр. Réseau d'étude des changements dans les localisations et les unités spatiales), яку очолював до 1991 року.[6] Група була названа на честь Елізе Реклю (фр. Élisée Reclus), одного з перших авторів регіональної географії світу. Між 1990 та 1996 роками ця група дослідників, опрацювавши колосальний обсяг інформації, випустила «Географію світу» в десяти томах.

Заснував і очолював довгий час географічні журнали «l'Espace géographique» (1972—2003) і «Mappemonde» (1986—2004). Роже Брюне є почесним доктором університетів Льєжа та Лозанни.

Наукові дослідження

[ред. | ред. код]

На початку 1970-х років Роже Брюне очолив рух, що вимагав надання академічній географії більшої ролі в розв'язанні практичних проблем, наприклад, у містобудуванні й містоплануванні, у формуванні навчальних планів для середньої школи. Для популяризації цієї думки у 1972 році був заснований журнал L'Espace géographique.[7]

Роже Брюне зробив чималий вклад в розвиток теорії хорем, картографічного підходу, що використовує спрощені набори примітивних елементів для представлення комплексної географічної інформації (включаючи економічну та соціальну географію).[7][8] Метою втілення хорем була знакова адаптація в процесі отримання географічної освіти, але вони також призвели до появи критики щодо надмірного спрощення та звернення уваги лише на феномен географічного простора.[7][9] З початку 1980-х цей картографічний підхід до географії був головним конкурентом геополітичного підходу Іва Лакоста. У 1986 році Брюне заснував журнал картографічної географії Mappemonde, що став конкурентом Hérodote Лакоста.[9]

В пресі популярність Брюне принесла концепція «Блакитного банана». Висунута в 1989 році як частина вчення, що досліджувалося Брюне, який старався розглядати територію Франції в контексті сучасної Європи; згідно з концепцією вважається, що хребет Європи сформований півмісяцем високоурбанізованих регіонів, що оточують Францію.[10]

Головні публікації

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://www.mgm.fr/ARECLUS/page_auteurs/Brunet.html
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Record #118943548 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  3. ↑ https://www.theses.fr/1994PA010526
  4. ↑ https://www.lanouvellerepublique.fr/tours/la-touraine-plutot-que-le-sud
  5. ↑ (фр.) " Brunet, Roger "
  6. ↑ Roger BRUNET. RECLUS. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 26 квітня 2010.
  7. ↑ а б в Vincent R.H. Berdoulay (2001). Geography in France: Context, Practice, and Text. У Gary S. Dunbar (ред.). Geography: Discipline, Profession, and Subject since 1870 (англійська) . Springer. с. 70–71. ISBN 1-4020-0019-7.
  8. ↑ Теорія хорем
  9. ↑ а б Paul Claval (2000). Hérodote and the French Left. У Klaus Dodds and David Atkinson (ред.). Geopolitical Traditions: A Century of Geopolitical Thought (англійська) . Routledge. с. 259–260. ISBN 0-415-17249-7.
  10. ↑ Andreas Faludi (2009). The Megalopolis, the Blue Banana, and Global Economic Integration Zones in European Planning Thought. У Catherine L. Ross (ред.). Megaregions: Planning for Global Competitiveness (англійська) . Island Press. с. 26. ISBN 1-59726-586-1.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роже_Брюне&oldid=36011184