Романов Андрій Андрійович — Вікіпедія
Романов Андрій Андрійович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження | 10 вересня 1996 Батурин ![]() |
Смерть | 26 квітня 2024 (27 років) Кліщіївка, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна ![]() (осколкове поранення) |
Поховання | Батурин ![]() |
Військова служба | |
Роки служби | 2022—2024 |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Рід військ | ![]() |
Формування | |
Війни / битви | Російсько-українська війна (з 2014) |
Нагороди та відзнаки | |
Андрій Андрійович Рома́нов (10 вересня 1996, Батурин — 26 квітня 2024, біля Кліщіївки) — молодший сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.
Народився в селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області.
У 2003—2014 роках навчався у Батуринській загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів. Дитиною упродовж 8 років служив паламарем у батуринській церкві Воскресіння Господнього.
З 2017 мешкав з родиною в селі Обірки.
24 лютого 2022 року Андрій склав військову присягу.
Перший етап служби проходив в Чернігівській 119-й окремій бригаді територіальної оборони. Згодом був переведений до Національної гвардії України, до бригади спеціального призначення «Азов», пізніше — до 5-ї Слобожанської бригади НГУ, де служив мінометником.
Загинув у танковому бою 26 квітня 2024 року під Кліщіївкою на Донеччині.[1]
У Андрія залишилися троє дітей, дружина, мати.
Прощання із Андрієм Романовим відбулося 1 травня 2024 року в Батурині.
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[2]
- ↑ У танковому бою під Кліщіївкою загинув гвардієць-мінометник Андрій Романов з арт-хутора Обирок.
- ↑ Указ Президента України від 16 жовтня 2024 року № 704/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
![]() | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |