Нурєєв Рудольф Хаметович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нурієв.
Рудольф Хаметович Нурєєв
рос. Рудо́льф Хаме́тович Нуре́ев
Фото Аллана Ворена, 1973 рік
Народився17 березня 1938(1938-03-17)[1][2][…]
Раздольне (Приморський край)d
Помер6 січня 1993(1993-01-06)[1][2][…] (54 роки)
Леваллуа-Перре[4]
·СНІД
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа[5]
ГромадянствоСРСР СРСР→Австрія Австрія
Національністьтатарин-башкир
Діяльністьартист балету, балетмейстер
Alma materАкадемія російського балету імені А. Я. Ваганової
ВчителіSulamith Messererd і Vera Volkovad
Відомі учніManuel Legrisd
Знання мовросійська[6] і татарська
Роки активності1958 — 1992
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
IMDbID 0638159
Сайтnureyev.org

Рудольф Хаметович Нурєєв, відомий також як Нурієв[7][8] (17 березня 1938, Іркутськ — 6 січня 1993, Париж) — радянський і совєцький артист балету татарського походження, балетмейстер. 1961 року не повернувся в СРСР після закордонних гастролей, ставши зіркою лондонського Королівського балету.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Рудольф Нурєєв народився в поїзді, що прямував до Владивостока, між Іркутськом і Слюдянкою, 17 березня 1938 року. Згідно з документами КДБ, за національністю татарин[9][10].

Батько — Хамет Фазлійович Нурієв (1903 — ?), родом з села Асанова Шаріпівської волості Уфімського повіту Уфімської губернії (нині Уфімський район Республіки Башкортостан). Мати — Фаріда Агліуллівна Нурєєва (Ідрісова) (1907 — 1987)[11]. Народилася в селі Татарське Тюгульбаєво Кузнечіхінської волості Казанської губернії (нині Алькеєвского району Республіки Татарстан)[10][11][12].

Незабаром після народження батько отримав призначення в Москві. У 1941 році Рудольф з матір'ю опинилися в евакуації в Башкирській АРСР. Почав танцювати в дитячому фольклорному ансамблі в Уфі, а в 1955 році вступив до Ленінградського хореографічного училища, навчався у класі Олександра Пушкіна[ru]. Після його закінчення в 1958 році Нурєєв став солістом балету театру імені С. М. Кірова (нині — Маріїнський театр).

16 червня 1961 року, перебуваючи на гастролях у Парижі, відмовився повернутися в СРСР, ставши «неповерненцем». Незабаром Нурєєв почав працювати в Королівському балеті (Королівський театр Ковент-Гарден) в Лондоні і швидко став світовою знаменитістю. Отримав австрійське громадянство.

Понад п'ятнадцять років Нурєєв був зіркою лондонського Королівського балету і був постійним партнером видатної англійської балерини Марго Фонтейн. Виступав по всьому світу (в Європі, США, Японії, Австралії і т. д.). Працював дуже інтенсивно, наприклад, в 1975 році число виступів досягло трьохсот. Вважається, що Рудольф Нурєєв повністю змінив пасивну роль танцюриста в класичному балеті.

Від 1983 по 1989 рік Нурєєв був директором балетної трупи паризької Гранд-опера. Не раз виступав на одній сцені з Івет Шовіре. Одне з його головних досягнень у цей період — «відкриття» французької балерини Сільві Гіллем. Брав участь у класичних і сучасних постановках, багато знімався в кіно і на телебаченні, ставив класичні балети.

В останні роки життя виступав як диригент. 1984 року в крові танцюриста виявлено ВІЛ. Хвороба прогресувала і Нурєєв помер від ускладнень СНІДу 6 січня 1993 неподалік від Парижа. Похований на російському кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем.

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Рудольф Нурєєв був гомосексуалом, проте в юності мав і гетеросексуальні стосунки[13][14][15]. Після втечі з СРСР 1961 року він зустрівся зі знаменитим данським танцівником Еріком Бруном. Брун і Нурєєв стали парою[13][16] і зберігали свої стосунки протягом 25 років, до самої смерті Бруна в 1986 році.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Кінематограф

[ред. | ред. код]
  • 2014 — Візит — роль виконав Азамат Ішкін

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118589024 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://actu.fr/insolite/toussaint-quelles-sont-les-celebrites-enterrees-en-essonne_46091418.html
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Рудольф Нуреев: бог танца и порока
  8. ↑ Выставка, посвященная Нуриеву, откроется в музее имени Бахрушина
  9. ↑ Из «Записки об измене Родине артиста балета Р. Х. Нуриева». См.: КГБ проворонил побег Нуриева
  10. ↑ а б Нуреев Р. Х. Автобиография. М., 1998.
  11. ↑ а б Алик Бикчурин. Жизнь и творчество Рудольфа Нуреева [Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine.] // Источник: журнал «Балет», № 95, 1998. Стр. 15-20 // Сайт Рудольф Нуреев
  12. ↑ Синенко С. Г. Рудольф Нуреев: истоки творчества, превратности судьбы. Художественно-документальное повествование. — Уфа: Китап, 2008. — 192 с.
  13. ↑ а б Kavanagh, Julie Nureyev: The Life (2007) ISBN 978-0-375-40513-6
  14. ↑ The Canadian Press (30 листопада 2009). TV dance-winner Archambault tackles Nureyev - Arts & Entertainment - CBC News. Cbc.ca. Процитовано 3 травня 2012.
  15. ↑ John Ezard and Carolyn Soutar (30 січня 2003). Nureyev and me | Stage. The Guardian. Процитовано 3 травня 2012.
  16. ↑ Literary Review. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 13 березня 2009.
  17. ↑ Первый выход Нуреева / Г. Гайда; Интервью вела О. Соболева // Иркутск,- 2001.- 30 нояб.- .7
  18. ↑ Башкирское хореографическое училище
  19. ↑ Нуриевский фестиваль на сайте Татарского театра оперы и балета им. М.Джалиля. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 23 жовтня 2013.

Література

[ред. | ред. код]
  • Данциг Р. В. Вспоминая Нуреева. След кометы / Пер. с нидерл. И. Михайловой. СПб.: Геликон Плюс, 2012. — 368 с., 500 экз., ISBN 978-5-93682-809-6
  • Стюарт Отис. Рудольф Нуреев: Вечное движение = Perpetual motion: the public and private lives of Rudolf Nureyev. — Смоленск: Русич, 1999. — ISBN 5-88590-870-2
  • Рюнтю Юри Мэттью. Руди Нуреев без макияжа. — М.: Новости, 1995. — ISBN 5-7020-0981-9
  • Ролан Пети. Тан лие с Нуриевым.
  • Диана Солуэй. Рудольф Нуреев на сцене и в жизни.
  • Ариан Дольфюс. Непокоренный Нуреев.
  • Сергей Синенко. Рудольф Нуреев: Истоки творчества, превратности судьбы.
  • Н. Я. Надеждин. Рудольф Нуриев. М.: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2011. 224 с., ил., Серия «Секрет успеха», 3 000 экз., ISBN 978-5-98986-448-5, ISBN 978-5-271-31857-3
  • Красовская В. Рудольф Нуреев // Профили танца. — СПб.: Академия Русского балета им. А. Я. Вагановой, 1999. — С. 297—299. — 400 с. — (Труды Академии Русского балета имени А. Я. Вагановой). — 2000 экз. — ISBN 5-93010-001-2
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нурєєв_Рудольф_Хаметович&oldid=44173030