Руска рома — Вікіпедія

Руска рома
Ареал	Росія, Україна, Білорусь, Країни Балтії, Казахстан, Киргизстан
Близькі до	Сінті
Входить до	Roma[d]
Мова	ромська мова
Релігія	православ'я

Руска рома (також халадітка рома (застаріла назва)) — циганська субетнічна група, що походять від польських ромів та входить в групу циган-рома.

Руські роми є нащадками тих циган, які прибули на сучасні терени України, Білорусі та Росії у XVI–XVII ст. із Німеччини через Польщу та Литву. Вони торгували кіньми та ворожили, відомі як вправні музики.

Нині представники руска рома мешкають у країнах Балтії, Україні, Білорусі, Росії, меншою мірою в Казахстані, Киргизстані, та досі підтримують шлюбні (матримоніальні) зв'язки. Халадітка ромів часто плутають з сервами; в артистичному середовищі йде зближення цих двох етногруп.

Руска рома були та залишаються нині релігійними релятивістами. Вони сповідують ту релігію, у тому конфесійному варіанті, який переважає в місцевості їхнього перебування.Тому більшість халадіка ромів — православні християни^[1].

Халадітка рома розмовляють діалектом циганської мови, який належить до балтської або північної мовної групи циганської мови (романі). У цьому діалекті переважають запозичення німецьких, польських та російських слів, а також використанням деяких запозичених з української та російської граматики.

• Олександр Марцинкевич
• Роман Грохольський

• Девід М. Кроу. «Історія циган Східної Європи та Росії». Переклад: Канаша, В.П. Рябчук, С.М. К.: «Мегатайп». 2003. ISBN 5-85722-107-2
• Зіневич Н. О. «Циганський етнос в Україні (історіографія та джерела)». HAH України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. К., 2005.
• Бєліков О. В. Циганське населення України (XVI-XX ст.). Донецький державний університет. Донецьк, 2003.
• Дучыц Л. З. Гісторьгі цыганоу Беларугі // Беларускі гістарьічньї часопис. 2003. № 3
• Навроцька Є.М. «Історія та культура ромів». Ужгород: «Видавництво Олександри Гаркуші», 2007. – 312 с.: іл.
• «Ромологія: історія та сучасність: Матеріали Міжнародних наукових читань». Упорядкування Є.М. Навроцька. – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2013. – 144 с.