Сабіха-Султан — Вікіпедія

Сабіха-Султан
тур. Rukiye Sabiha Sultan осман. رقیه صبیحه سلطان (osmańsko-turecki)
Народилася	19 березня 1894(1894-03-19) Ortaköyd, Артуклуd, Мардін, Туреччина, Стамбул, Османська імперія або Османська імперія
Померла	26 серпня 1971(1971-08-26) (77 років) Çengelköyd, Derelid, Ґіресун, Туреччина
Поховання	Ашіянd
Країна	Туреччина  Османська імперія
Знання мов	турецька і османська
Титул	принцеса
Рід	Османи
Батько	Мехмед VI
Мати	Еміне Назікеда
Брати, сестри	Фатьма Улвіє Султан
У шлюбі з	Şehzade Ömer Farukd
Діти	Несліша-Султан, Некла-Султан і Ханзаде-Султан (донька Омера Фарука)
Медіафайли у Вікісховищі

Сабіха-Султан (тур тур. Rukiye Sabiha Sultan; осман. رقیہ صبیحه سلطان ; 2 квітня 1894 — 26 серпня 1971) — османська принцеса, дочка султана Мехмеда VI та його першої дружини Назікеди Кадин. Вона була першою дружиною Шехзаде Омера Фарука, сина Абдулмеджида II і Шехсувар-Ханим.

Сабіха Султан народилася 2 квітня 1894 року в палаці свого батька в Ортакьой.^[1] Її батьком був Мехмед VI, син Абдулмеджида I і Гюлюсту-Ханим. Її матір'ю була Назікеда-Кадин, дочка Хасана Маршана та Фатми Хорекан Аредба.^[2] Вона була третьою донькою, яку народили її батько та мати. У неї було дві сестри, Феніре-Султан, на шість років старша за неї, і Ульвіє-Султан, на рік старша за неї.^[3][4][5]

Учителем Сабіхи та її старшої сестри Ульвіє-Султан був призначений Рефік Бей, син Міхріфелек-Ханим, другий калфа султана Абдул-Меджида I.^[6] Грі на фортепіано дівчата вчилися у мадам Вочіно.^[7]

Коли її батько зійшов на престол у 1918 році, Сабіха була ще неодружена, але мала кількох шанувальників. Ті, хто її знав, завжди казали, що вона не була схожа на інших жінок родини Османів. «Сабіха Султан була іншою», — сказав турецький поет Ях'я Кемаль.^[8]

Вважається, що її першим залицяльником був Рауф Орбай^[8], родич дружини султана Абдул-Гаміда II, Сазкар-Ханим.^[9] За ним пішов Махмуд Кемаль-паша. Іншим був Фуад-Бей з клану Бабанзаде. Капітан Сафвет Арикан, лейтенант Суфі-Бей з Дамаска були іншими женихами, але жоден з них не був прийнятий.^[8] Іншим залицяльником був Мехмед Алі-паша, племінник Ахмеда Мухтара-паші.^[10]

Її заручини з Ахмадом Шахом Каджаром, останнім правлячим членом династії Каджарів, і Мустафою Кемалем Ататюрком були втрачені на користь її троюрідного брата Шехзаде Омера Фарука, таким чином вона втратила свій шанс стати першою «Першою леді» новонародженої Турецької Республіки.^[11]

Сабіха та на чотири роки молодший за неї Шехзаде Омер Фарук, син Абдулмеджида II, останнього халіфа Османського халіфату та Шехсувар-Ханим, були закохані одне в одного. Коли Абдул-Меджид попросив руки Сабіхи для свого сина, Мехмед категорично відмовився, оскільки не існує такого поняття, як шлюб між двоюрідними братом та сестрою.^[12] Шехсувар-Ханим, мати принца, звернулася до Назікеди та зуміла її переконати.^[13]

Шлюб відбувся 5 грудня 1919 року^[14] в павільйоні священних реліквій палацу Топкапи. Вінчання здійснив Шейхуліслам Хайзаде Ібрагім Ефенді. Заступником Сабіхи-Султан був Башкатіп Алі Фуад Бей, а заступником Омера Фарука — Омер Явер-паша.^[15] Весілля відбулося через чотири місяці, 29 квітня 1920 року в палаці Їлдиз.^{[16][17][18][19]}

У травні 1920 року, через десять днів після весілля, Сабіха і Фарук переїхали в маєток Румеліхісарі. У жовтні того ж року її батько купив два будинки для своїх дочок^[20] у Нішанташі.^[21] Маєтки були відомі як палаци-близнюки. Один будинок він подарував Ульвіє-Султан, а другий Сабісі. Сабіха та Фарук вирішили жити в Нішанташі взимку та в Румеліхісарі влітку.^[20]

Старша донька пари, Несліши-Султан, народилася 4 листопада 1921 року в палаці Нішанташі.^[22] Через два роки за нею народилася Ханзаде-Султан, яка народилася 19 вересня 1923 року в палаці Долмабахче.^[23]

Під час вигнання імператорської родини в березні 1924 року Сабіха з двома доньками покинула Туреччину. 11 березня вона залишила свій маєток у Румеліхісарі та сіла на Східний експрес, щоб приєднатися до свого чоловіка та тестя у Швейцарії.^[24] Пізніше вони переїхали до Ніцци, де 15 травня 1926 року народилася її молодша дочка Некла-Султан.^[5][25][18]

У 1930 році Шехзаде Ібрагім Тевфік, який тепер був безгрошівцем, разом із сім'єю приїхав жити до Ніцци в маленький котедж в сусідньому селі.^[26] Потім він переїхав до своєї двоюрідної сестри Сабіхи та Омера Фарука, де й помер у 1931 році^[27].

Її мати також приїжджала з нею в Ніццу. Раніше їй відводили велику кімнату, яку вона ділила з принцом Ертугрулом, своїм пасинком, щоразу, коли він повертався з Грасса.^[27] У 1938 році після тяжкої хвороби матері вона разом із матір'ю та сестрою переїхала до Александрії.^[28]

У 1940 році вона була присутня на весіллі своєї дочки Несліші-Султан і принца Мохамеда Абдель Монейма, сина останнього хедива Єгипту Аббаса Хільмі II.^[29][30] Дві інші її дочки, Ханзаде-Султан і Некла-Султан, також стали дружинами єгипетських принців, Мехмеда Алі Ібрагіма в 1940 році та Амра Ібрагіма в 1943 році відповідно.^[5]

Чоловік Сабіхи Омер Фарук проявив підвищений інтерес до своєї двоюрідної сестри Міхріши-Султан, доньки наслідного принца Шехзаде Юсуфа Іззеддіна. Також було відомо, що між Фаруком і Сабіхою не все добре.^[31]

У 1944 році Міхріша навіть стала на бік Фарука, коли рада обрала принца Ахмеда Ніхада главою родини. Тоді як Сабіха підтримала рішення ради та схвалила вибір очільника.^[32] Її дочки також стали на її бік. Фарук звинуватив Сабіху в тому, що вона налаштувала їхніх дочок проти нього. Але він уже був закоханий у Міхрішу, і питання ради було лише приводом.^[33]

І ось 5 березня 1948 року, після двадцяти восьми років шлюбу, Омер Фарук розлучився із Сабіхою та одружився з МіхрішеюСултан.^[29] Однак їхній шлюб не тривав довго, і через кілька років Міхріша з Фаруком розлучилася.^[34]

Після розлучення Сабіха-Султан покинула свій дім у Мааді на іншому кінці Каїра, щоб бути ближче до своєї старшої доньки, принцеси Несліші. Взявши з собою кілька речей, вона переїхала в маленьку квартиру в Геліополісі. Вона відправила свої меблі в будинок своєї другої доньки принцеси Ханзаде в Каїрі, коли та жила в Парижі. Але після єгипетської революції 1952 року все, що вона там мала, було конфісковано разом із усім майном її доньки та зятя.^[35]

Пізніше на деякий час Сабіха поїхала до Парижа, щоб жити з принцесою Ганзаде.^[36] Певний час Сабіха також проживала з Неслішою в Монтре. Тут вона відвідала свого двоюрідного брата Султанзаде Сабахаддін-бея, сина Сеніхи-Султан.^[37] Але як тільки жінкам-членам османської родини дозволили повернутися до Туреччини в 1952 році, вона переїхала до Стамбула. На вулиці Куюку Бостан у районі Нішанташі вона винайняла невелику квартиру, а ті кілька речей, які вона ще мала в Єгипті, відправила до Стамбула.^[36]

Сабіха-Султан померла 26 серпня 1971 року у віці сімдесяти семи років у своєму маєтку в Ченгелькей, Стамбулі, і була похована на кладовищі Асіян Асрі.^[25][18]

• Орден Дому Османа^[38]
• Орден Меджіді, прикрашений коштовностями^[38]
• Орден Благодійності 1-го ступеня^[38]

• Açba, Leyla (2004). Bir Çerkes prensesinin harem hatıraları. L & M. ISBN 978-9-756-49131-7.
• Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. ISBN 978-9-774-16837-6.
• Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-9-753-29623-6.
• Uluçay, M. Çağatay (2011). Padişahların kadınları ve kızları. Ötüken. ISBN 978-9-754-37840-5.