French
DeutschСавенко Олександр Миколайович — Вікіпедія
| Олександр Миколайович Савенко | |
|---|---|
 | |
| Народився | 23 лютого 1955 (69 років) Лубни, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1978) |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Посада | директор виконавчий Філії ПАТ «НСТУ» «Київська регіональна дирекція» «Центральний канал» |
| У шлюбі з | Савенко Тетяна Дмитрівна, кандидат філологічних наук, доцент |
| Діти | 2 сини |
| Нагороди |  |
| Премії | Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (2017) |
| Звання |  |
Олекса́ндр Микола́йович Саве́нко (нар. 23 лютого 1955, м. Лубни Полтавської області) — український журналіст, державний і громадський діяч. Заслужений журналіст України. Державний службовець 1-го рангу (07.1999)[1].
Член Національної спілки журналістів України.
Народився в сім'ї службовців. Здобув вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1978).
У 1978—1980 — редактор періодичних видань Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.
1980—1990 — заввідділу, відповідальний секретар, газета «Ньюс фром Юкрейн».
1990—1991 — редактор, Київська міська профспілкова газета «Спілка».
1991—1992 — 1-й заступник головного редактора, тижневик СЖУ «Дума».
З 11.1992 — головний редактор, газета «Київський вісник».
З 08.1994 — президент, Державна телерадіомовна компанія України[2].
02.1995 — 08.1996 — заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, президент Національної телекомпанії України[3][4].
12.1996 — 04.1999 — заступник Міністра інформації України — генеральний директор Державного інформаційного агентства України[5][6].
21.06. — 16.07.1999 — в. о. президента Національної телекомпанії України[7][8].
04.1999 — 02.2000 — Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України[9][10].
02.2000 — 03.2003 — керівник управління з питань взаємодії із засобами масової інформації та органами державної влади Адміністрації Президента України.
03.2003 — 02.2005 — президент Національної телекомпанії України[11][12].
02.2005 — 07.2009 займався зв'язками з громадськістю, ЗМІ та органами державної влади.
07.2009 — 2010 — перший заступник генерального директора ДТРК «Культура».
З 2010 року — генеральний директор Філії НТКУ «Київська регіональна дирекція» (КДР ТРК, згодом Київська державна регіональна телерадіокомпанія «Центральний канал», Філія ПАТ «НСТУ» «Київська регіональна дирекція» «Центральний канал»).
Професор кафедри журналістики та мовної комунікації Національного університету біоресурсів і природокористування України.[13]
Цикл телевізійних програм «Український клуб» Творчого об'єднання «Хрещатик, 26» Київської державної регіональної телерадіокомпанії (хронометраж програми 52 хв, прямий ефір, автори й ведучі — Олександр Савенко й Тетяна Кулик, директор ТО «Хрещатик, 26» — Олександр Олександрович Кульчицький) Державний комітет телебачення і радіомовлення України висунув на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2015 і 2016 року в номінації «Публіцистика і журналістика»[14]. У різні часи режисерами програм були: Олена Пащинська, Марія Терехіна та Максим Яковчук.
Депутат Київської обласної ради VI скликання (з 2010 р.). Голова ради генеральних директорів обласних державних телерадіокомпаній України. Один з активістів ВБФ «Журналістська ініціатива»[15].
- Орден «За заслуги» III ст. (04.1998)[16].
- Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2009).
- Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого (1998).[17]
- Лауреат Республіканської премії СЖУ за найкращий публіцистичний твір року (1987).
- ↑ Указ Президента України від 21 липня 1999 року № 905/99 «Про присвоєння рангу державного службовця»
- ↑ Указ Президента України від 30 серпня 1994 року № 489/94 «Про Президента Державної телерадіомовної компанії України»
- ↑ Указ Президента України від 6 лютого 1995 року № 104/95 «Про призначення О. Савенка заступником Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України»
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 1996 року № 730/96 «Про увільнення О. Савенка з посади заступника Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, президента Національної телекомпанії України»
- ↑ Указ Президента України від 10 грудня 1996 року № 1179/96 «Про призначення О. Савенка заступником Міністра інформації - генеральним директором Державного інформаційного агентства України»
- ↑ Указ Президента України від 1 квітня 1999 року № 322/99 «Про звільнення О. Савенка з посади заступника Міністра інформації України - генерального директора Державного інформаційного агентства України»
- ↑ Указ Президента України від 21 червня 1999 року № 684/99 «Про тимчасове виконання обов'язків О. Савенком»
- ↑ Указ Президента України від 16 липня 1999 року № 869/99 «Про увільнення О. Савенка від тимчасового виконання обов'язків президента Національної телекомпанії України»
- ↑ Указ Президента України від 22 квітня 1999 року № 424/99 «Про призначення О. Савенка Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України»
- ↑ Указ Президента України від 17 лютого 2000 року № 257/2000 «Про звільнення О. Савенка з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України»
- ↑ Указ Президента України від 26 березня 2003 року № 281/2003 «Про призначення О. Савенка президентом Національної телекомпанії України»
- ↑ Указ Президента України від 19 лютого 2005 року № 284/2005 «Про звільнення О. Савенка з посади президента Національної телекомпанії України»
- ↑ Співробітники. nubip.edu.ua. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Держкомтелерадіо висуває на здобуття Шевченківської премії претендентів у трьох номінаціях
- ↑ Про фонд
- ↑ Указ Президента України від 10 квітня 1998 року № 279/98 «Про відзначення нагородами України працівників Державного інформаційного агентства України»
- ↑ Савенко Олександр Миколайович. static.rada.gov.ua. Процитовано 11 лютого 2022.
- Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010.
