Сайкін Валерій Тимофійович — Вікіпедія

Сайкін Валерій Тимофійович
Народився	3 серпня 1937(1937-08-03) Кожухово у складі міста Москви, тепер Російська Федерація
Помер	8 червня 2024(2024-06-08) (86 років) Москва, Росія
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	політик, депутат Державної Думи РФ
Alma mater	Moscow State University of Instrument Engineering and Computer Scienced
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС і Державна дума Федеральних зборів РФ III скликанняd
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Державної Думи РФ[d]
Партія	КПРС
Конфесія	православна церква
Нагороди	Заслужений машинобудівник Російської Федерації

Валерій Тимофійович Сайкін (3 серпня 1937(19370803), Кожухово у складі міста Москви, тепер Російська Федерація — 8 червня 2024, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, генеральний директор Московського автомобільного заводу імені Лихачова, голова виконавчого комітету Московської міської ради народних депутатів, заступник голови Ради міністрів Російської РФСР. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Депутат Державної думи Російської Федерації 3-го скликання (1999—2003). Віцепрезидент громадської організації Російська академія транспорту (РАТ), академік РАТ.

Народився в багатодітній родині робітника. Батько загинув на фронтах Другої світової війни.

У 1952 році закінчив московську семирічну школу № 509. У 1952—1956 роках — учень Московського автомеханічного технікуму.

У 1956—1971 роках — формувальник-заливник ливарного цеху, майстер дільниці точного лиття, старший інженер-технолог ливарного цеху, начальник технічної частини корпусу сірого чавуну, заступник начальника цеху, головний металург Московського автомобільного заводу імені Лихачова (ЗІЛ).

У 1964 році без відриву від виробництва закінчив Всесоюзний заочний машинобудівний інститут із спеціальності машини і технологія ливарного виробництва.

Член КПРС з 1966 року.

У 1971—1979 роках — заступник головного інженера виробничого об'єднання «Московський автомобільний завод імені Лихачова» (ВО «ЗІЛ») з металургійного виробництва.

У 1979—1982 роках — 1-й заступник генерального директора, у 1982 — січні 1986 року — генеральний директор виробничого об'єднання «Московський автомобільний завод імені Лихачова» (ВО «ЗІЛ»).

3 січня 1986 — 14 квітня 1990 року — голова виконавчого комітету Московської міської ради народних депутатів.

13 квітня — 14 липня 1990 року — заступник голови Ради міністрів Російської РФСР.

У серпні 1990 — квітні 1991 року — 1-й заступник голови Бюро Ради міністрів СРСР із машинобудування. У квітні — серпні 1991 року — заступник голови Державного Комітету СРСР із машинобудування.

У 1991—1992 роках — головний інженер виробничого об'єднання «Московський автомобільний завод імені Лихачова».

У 1992—1995 роках — генеральний директор Московського автомобільного заводу імені Лихачова (ЗІЛ). З 1995 року — президент акціонерного товариства «АМО—ЗІЛ».

У 1996—1999 роках — голова Комітету у справах про неспроможність (банкрутство) Уряду Москви; директор територіального агентства по місті Москві Федеральної служби Росії з фінансового оздоровлення і банкрутства.

У 1999—2003 роках — депутат Державної думи Росії 3-го скликання від КПРФ. У 2000—2002 роках — голова Комітету з праці і соціальної політики та у справах ветеранів Державної думи Росії. Член бюро Московського міського комітету КПРФ.

• орден Леніна (1986)
• орден Жовтневої Революції (1981)
• орден Трудового Червоного Прапора (1971)
• орден Дружби народів (25.10.1993)
• орден Пошани (Російська Федерація) (24.09.2007)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медаль «За трудову відзнаку» (1971)
• медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
• медалі
• звання «Заслужений машинобудівник Російської Федерації» (6.10.1997)
• Державна премія СРСР (1982)

• Сайкин В.Т. (потомственный кожуховец) (рос.)