Салтикове — Вікіпедія

село Салтикове
Петропавлівська церква
Петропавлівська церква
Петропавлівська церква
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Тер. громада Дубов'язівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA59020050230092372 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Салтикове 
Основні дані
Населення 785
Поштовий індекс 41654
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°9′9″ пн. ш. 33°28′4″ сх. д. / 51.15250° пн. ш. 33.46778° сх. д. / 51.15250; 33.46778
Середня висота
над рівнем моря
156 м
Водойми річка Язуча
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Дубов'язівка
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 41655, Сумська обл., Конотопський р-н, с-ще Дубов'язівка, вул. В. Глуховця, 8
Сільський голова Білик Леонід Іванович
Карта
Салтикове. Карта розташування: Україна
Салтикове
Салтикове
Салтикове. Карта розташування: Сумська область
Салтикове
Салтикове
Мапа
Мапа

CMNS: Салтикове у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Салтико́ве — село в Україні, у Дубов'язівській селищній громаді Конотопського району Сумської області. Населення становить 785 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село знаходиться біля витоків річки Язуча, яка приблизно через 11 км впадає в річку Єзуч, нижче за течією на відстані 1 км розташоване селище Білоусівка. На струмку кілька загат.

Село розташоване за 26 км від райцентру.

Історія

[ред. | ред. код]

Датою заснування села вважається травень 1730 року, згідно «Історії Малоросії. Ніжинський полк» за авторством А.М.Лазаревського (дата видання 1893 рік),в 1715 році в селі В'язове був куплений маєток Федором Салтиковим,а в травні 1730 року на землях котрі належали конотопському сотнику Григорію Костенецькому та трьом козакам фесюку,косенку та загородненку,приказчик Салтикова,без маючи на те законних повноважень,самовільно захопив ці землі і заложив слободу Салтикову. http://resource.history.org.ua/item/0013518

Частина села,Діброва відома ще з часів Катерини другої під назвою "Дубровне",в ті часи це та навколишні села належалі сім'ї поміщика генерала царської армії Кирила Черепова, в Дубровному знаходилася економія його сина Андрія Черепова.[1]

З 1869 року Дубровне або Діброва можна відзнайти на картах,[2][3][4][5][6].На американській карті 1950-х років[7] поселення Діброва ще позначене як окремий населений пункт Dibrovo.З другої половини XX століття поселення стало частиною села Салтикове.[8]

В XVIII - XIX столітті село відносилося до Гружчанської волості Путивльського повіту Курської губернії[9]

За даними на 1862 рік у власницькій слободі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 744 особи (366 чоловіків та 378 жінок), налічувалось 143 дворових господарства, існував селітровий завод[10].

Станом на 1880 рік у колишній власницькій слободі Гружчанської волості, мешкало 927 осіб, налічувалось 151 дворове господарство, існували 2 лавки[11].

У 1882 році збудована дерев'яна Петропавлівська церква, яка зберегалась до наших днів.

1902 року в селі була відкрита трикласна церковнопарафіяльна школа. Навчалися в ній переважно хлопчики.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними [12]:

Мова Кількість Відсоток
українська 766 97.58%
російська 13 1.66%
білоруська 1 0.13%
румунська 1 0.13%
інші/не вказали 4 0.50%
Усього 785 100%

Період Першої світової війни

[ред. | ред. код]

Багатьох жителів села було мобілізовано до лав царської армії на фронти Першої світової війни[13]

Період Другої світової війни

[ред. | ред. код]

389 жителів села пішли на фронт, 239 загинули. Пам'ять про них і про воїнів, які визволяли село 1943 року, увіковічнена в меморіалі Слави, зведеному салтиківцями в 1958 році.

Радянська доба

[ред. | ред. код]

В радянський час в селі діяв колгосп «Правда». За ним було закріплено 2856 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1696 га орної землі. За високі виробничі показники 75 трудівників села відзначені урядовими нагородами. Свинарка Білоусівського відділення Дубов'язівського цукрокомбінату С. П. Шепітько 1958 року нагороджена орденом Леніна, а в 1966 році — орденом Трудового Червоного Прапора. Скотарю МТФ2 Литвиненко Миколі Омеляновичу вдалося вигодувати бугая масою понад тонну (1280 кг), чим власне було встановлено рекордний показник з відгодівлі ВРХ.

В селі діяла восьмирічна школа, в якій навчався 301 учень, працювало 26 учителів, також діяв клуб на 200 місць, три бібліотеки, медичний пункт[14]

Сьогодення

[ред. | ред. код]

В селі веде господарську діяльність сільськогосподарське підприємство ТОВ АПК «Конотоп», релігійна громада УПЦ МП, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-Ш ст., сільський Будинок культури, бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.

В селі збереглась історична дерев'яна Петропавлівська церква, збудована у 1882 році у т.з. «єпархіальному» стилі. За часів рядянської влади з церкви зкинули верхи. Наразі церква діюча, потребує реставрації. Пам'яник архітектури місцевого значення № 243-См. Розташована у центрі села, поряд з меморіалом героям ДСВ.

Салтикове. Петропавлівська церква. 1882 р.
Салтикове. Петропавлівська церква, збудована у 1882 р. Автор фото — Іван Биков

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php
  2. Трехверстовка Сумской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  3. Трехверстовка Курской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  4. Карта Стрельбицкого онлайн. Специальная Карта Европейской России. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  5. Карта Путивльского уезда Курской губернии 1910 года. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  6. Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  7. Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  8. https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. Путивльский уезд @ SurnameIndex.Info. www.surnameindex.info. Процитовано 9 листопада 2018.
  10. рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1726)
  11. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  12. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  13. Первая мировая война::Поиск документов по героям. gwar.mil.ru. Процитовано 12 листопада 2018.
  14. "ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР". resource.history.org.ua. Процитовано 12 листопада 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]