Сальваторе Сампері — Вікіпедія

Сальваторе Сампері
Salvatore Samperi
Дата народження	26 липня 1944(1944-07-26)
Місце народження	Падуя, Венето, Королівство Італія
Дата смерті	4 березня 2009(2009-03-04) (64 роки)
Місце смерті	Тревіньяно-Романо, Лаціо, Італія
Громадянство	Італія
Національність	італієць
Alma mater	Падуанський університет
Професія	режисер, сценарист
Кар'єра	1968–2009
Напрям	«бунтарське кіно», італійська еротична комедія
IMDb	ID 0760072
Сальваторе Сампері у Вікісховищі

Сальвато́ре Сампе́рі (італ. Salvatore Samperi; 26 липня 1944(19440726), Падуя, Королівство Італія — 4 березня 2009(20090304), Тревіньяно-Романо, Італія) — італійський кінорежисер та сценарист. Активний діяч лівого^[en] руху констетації в італійському кінематографі, або «бунтарського кіно». Також відомий як один з основних режисерів «еротичної комедії по-італійськи». Найвідомішим фільмом режисера вважається «Підступність» (італ. Malizia) 1979 року з Лаурою Антонеллі в головній ролі.

Сальваторе Сампері двічі номінувався на отримання «Золотого ведмедя» Берлінського кінофестивалю: у 1973 році за фільм «Підступність» та 1979 року за фільм «Ернесто»^[it].

Сальваторе Сампері народився 26 липня 1944 року в північноіталійському місті Падуя, що входить до складу регіону Венето. Він походив з заможної родини. Деякий час навчався Падуанському університеті, але покинув його. В студентські роки Сальваторе брав участь у студентському русі 1968 року. Протести в Італії тривали з початку 1960-х років і мали на меті демократизацію навчальних закладів. З того часу Сальваторе захопився лівими ідеями в Італії^[en], але замість протестної діяльності обрав кінематограф, як засіб «боротьби з буржуазним способом життя».^[1]

В той час Бернардо Бертолуччі знімав драму «Партнер» (італ. Partner), кіноекспресіоністський фільм, дії якого пов'язані з заворушеннями 1968 року. Сампері зіграв у фільмі одного зі студентів, а також дав частину грошей на виробництво стрічки. Того ж року Сальваторе розпочав свою власну кар'єру режисера та сценариста фільмом «Дякую, тітонько» (італ. Grazie zia). Ця стрічка сатирична, точніше похмура історія демократичного суспільства й стосунків між племінником і тіткою, в якій секс сочиться в кожному погляді та жесті. Тітку Лею зіграла Ліза Гастоні, а племінника — Лу Кастель^[en].^[1] Кінокартина «Дякую, тітонько» — стала одним з перших еротичних фільмів італійського кінематографа після послаблення цензури й першим успіхом в кар'єрі Сампері.

Перші фільми Сампері, зокрема «Серце матері»^[it] (італ. Cuore di mamma) 1969 року та «Заріжте відгодоване теля і запечіть його»^[it] (італ. Uccidete il vitello grasso e arrostitelo) 1970 року, мали сильний політичний підтекст, але не мали особливого успіху. Сам Сальваторе сказав про «Серце матері»:^[1]

Я не знаю, чому я знімаю фільми, це для мене просто природньо. І я не хотів нічого певного казати цим фільмом. Мені це подобається, і це все.

До еротичної теми режисер повернувся у 1973 році, коли Лаура Антонеллі зіграла роль спокусливої ​​економки у фільмі «Підступність» (італ. Malizia). Цей фільм, дія якого відбувається у 1950 році на сонячній Сицилії, є, мабуть, найвідомішим фільмом Сампері. Він не тільки мав фінансовий успіх, але й прославив Лауру Антонеллі як одну з секс-символів 1970-х років. Через рік він знову зняв тих же акторів у фільмі «Коханці та інші родичі»^[it] з Лаурою Антонеллі й Алессандро Момо^[it], як і в «Підступності» в головних ролях. Однак, цей фільм не досяг такої популярності, можливо, через більшу кількість еротизму та вульгарність.^[1]

У 1977 році Сальваторе зняв еротичну драму про сексуальність дітей і підлітків «Нене» (італ. Nenè), яка є найвідомішим фільмом за участі «Лоліти італійського кіно», Леонори Фані. Різноманітні еротичні сюжети продовжувалися в кар'єрі Сампері і в майбутньому. Зокрема, комедія «Лакриця»^[it] (італ. Liquirizia) 1981 року отримала значне визнання та гарні відгуки кінокритиків.^[1]

Найбільший успіх у Сальваторе мали фільми, налаштовані на еротику, серед них був також фільм «Фотографуючи Патрицію»^[it] (італ. Fotografando Patrizia) 1984 року з Монікою Гуерріторе в головній ролі Патриції Віані. Кіно, схоже на «Підступність» чи «Коханці та інші родичі», цього разу розповідало про кохання сестри та брата та одну з найбільш табуйованих тем суспільства — інцест.^[1]

У 1991 році відбулося повернення «Підступності» під назвою «Підступність 2000»^[it] (італ. Malizia 2mila) знову з Антонеллі в головній ролі. Однак фільм не приніс бажаного успіху й став останньою повнометражною кінокартиною Сальваторе. Деякий час режисер знімав стрічки тільки для телебачення, та й то, після тривалої перерви. У 2004 році це був мінісеріал «Мадам»^[it] (італ. Madame), а у 2008 році «Кров і троянда»^[it] (італ. Il sangue e la rosa). Він попрощався зі світом серіалом «Честь і повага»^[it] (італ. L'onore e il rispetto), перша частина якого вийшла в ефір у 2006 році, друга лише у 2009 році, вже після смерті Сальваторе. Режисерську роботу завершив Луїджі Парізі^[de], який також підготував третє продовження 2012 року. Сальваторе Сампері помер у Римі 4 березня 2009 року у віці 64 років.^[1]

«Підступність», 1973 рік

Лаура Антонеллі в образі економки

Піно Карузо^[it] та Сампері під час зйомок

«Розчарування», 1974 рік

Доменіко Модуньйо та Сампері під час зйомок

Актори: Піппо Франко^[it], Лучана Палуцці, Доменіко Модуньйо й Елеонора Джорджі

«Нене», 1977 рік

Файл:Nenè (1977) - Leonora Fani.jpg

Сальваторе Сампері та Леонора Фані

• Сальваторе Сампері на сайті IMDb (англ.)
• Petr "Hennes" Hennebichler. Salvatore Samperi. Česko-Slovenská filmová databáze^[sk] (чес.). Процитовано 9 травня 2023.