Самойлов Віталій Анатолійович — Вікіпедія

Віталій Самойлов
Особові дані
Повне ім'я	Віталій Анатолійович Самойлов
Народження	17 квітня 1962(1962-04-17) (62 роки) Рига, Латвійська РСР, СРСР
Зріст	185 см[1]
Громадянство	СРСР  Латвія
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
до 1981	«Динамо» (Рига)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981–1989 «Динамо» (Рига) 165 (-523) 1989–1991 «Сокіл» (Київ) 74 (-205) 1992–1993 «Латвіяс зельц» ? (-?) 1996 «Альянс» ? (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1986–1988 СРСР 10 (-?)
Звання, нагороди
Звання
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віта́лій Анато́лійович Само́йлов (латис. Vitālijs Samoilovs, рос. Виталий Анатольевич Самойлов; нар. 17 квітня 1962, Рига, Латвійська РСР, СРСР) — радянський і латвійський хокеїст, воротар. Олімпійський чемпіон.

Вихованець ризької хокейної школи. За місцеве «Динамо» дебютував у шістнадцять років на престижному міжнародному турнірі на призи московської газети «Советский спорт». У чемпіонаті СРСР перший поєдинок провів у сезоні 1981/82. Тривалий час Самойлова можна було легко відрізнити від будь-якого іншого радянського голкіпера по незахищених ліктях. Йому було так зручніше відбивати кидки суперників. За підсумками сезону 1986/87 був обраний до переліку 34 найкращих хокеїстів країни^[2]. Вніс вагомий внесок у здобуття срібних медалей чемпіонату 1987/88. За рижан виступав вісім сезонів — провів 165 матчів, пропустив 523 шайби.

1989 року перейшов до «Сокола». У першому сезоні Віталій Самойлов і Юрій Шундров ворота команди захищали по черзі, а в наступному став беззаперечним першим номером клубу. За два роки в київській команді провів 74 матчі, пропустив 205 шайб.

Після розпаду СРСР повернувся до Латвії, де виступав за місцеві хокейні команди.

За збірну СРСР дебютував 1 листопада 1986 року. В Остраві радянські хокеїсти поступилися господарям майданчика з рахунком 2:3. Був у складі національної збірної на двох головних хокейних турнірах, але жодного разу не виходив на лід. На кубку Канади 1987 по черзі виступали Сергій Мильников і Євген Бєлошейкін. Бєлошейкін поїхав на Олімпійські ігри в Калгарі з травмою, але там вистачило і одного Мильникова. В 1988 році отримав почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Останній, десятий, матч провів 20 травня 1988 року в Токіо проти японської збірної (перемога 13:2).

Після завершення ігрової кар'єри працював тренером воротарів у збірній Латвії і «Металургу» із Новокузнецька.

• Олімпійський чемпіон (1): 1988
• Фіналіст кубка Канади (1): 1987
• Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1988

Статистика виступів у вищій лізі чемпіонату СРСР.

У збірній:

№	Дата	Місце	Турнір	Суперник	Рахунок	Опонент	Автори голів
1	01.11.1986	Острава		Чехословаччина	2-3	Яромир Шиндел	Крутов, Леонов — Черний[ru], Кучера, Пашек
2	29.10.1987	Прага		Чехословаччина	4-2	Домінік Гашек	Биков, Семак, Семенов, Волгін — Влах, Влк
3	30.10.1987	Готвальдов		Чехословаччина	3-3	Домінік Гашек	Харін, Кравчук, Яшин — Ружичка (3)
4	01.11.1987	Острава		Чехословаччина	2-2	Яромир Шиндел	Биков, Черних — Грдіна, Кучера
5	04.12.1987	Женева		Швейцарія	5-2	Ріхард Буше[en]	Кравчук (2), Ломакін, Биков, Каменський — Келлікер[en], Шлагенгауф[en]
6	16.12.1987	Москва	Приз «Известий»	Німеччина	10-1	Гельмут да Рааф	Биков, Макоров (2), Свєтлов (2), Хомутов, Чистяков[ru], Константинов, Черних, Стельнов — Шиллер[en]
7	17.12.1987	Москва	Приз «Известий»	Фінляндія	3-3	Ярмо Мюллюс	Кравчук, Касатонов, Черних — Сусі[en], Ялонен, Мікколайнен[en]
8	19.12.1987	Москва	Приз «Известий»	Канада	2-3	Шон Бурк	Свєтлов, Ларіонов — Шрейбер, Беррі (2)
9	18.05.1988	Токіо		Японія	10-4		Биков, Свєтлов (2), Гусаров, Хомутов, Кожевников, Кравчук, Макаров (2), Семенов — ?
10	20.05.1988	Токіо		Японія	13-2		Макаров (4), Семенов (2), Яшин (2), Черних (2), Стельнов, Крутов, Биков — ?

• Профіль на сайті Chidlovski.net (англ.)
• Профіль на сайті Eliteprospects.com (англ.)
• Кузнецы славы. Часть 88. (рос.)
• Профіль на сайті HockeyDB.com (англ.)