Самоспалення — Вікіпедія

Самоспалення буддійського монаха на центральній площі Сайгона, 1963 рік

Самоспалення — форма самогубства, коли людина обливає власне тіло пальним і підпалює. Публічне самоспалення — форма протесту проти чогось. Болісне самоспалення за задумом його автора має уособлювати страждання, які відчувають від несправедливости.

Самоспалення як метод самогубства

[ред. | ред. код]

Самоспалення є вкрай болючим і не обов'язково надійним методом самогубства. Люди, що спалюють себе, залишаються досить довго при свідомості і відчувають дуже сильний біль. Острах цього болю часто призводить до того, що жертви пожеж у висотних будинках воліють стрибок униз на неминучу смерть, ніж згоріти живцем. Сучасна медицина здатна зберегти життя багатьом обгорілим, які однак змушені жити з важкими каліцтвами і знівеченою зовнішністю. Самоспалення на публіці не є надійним методом ще й тому, що присутніми людьми швидко робляться спроби загасити вогонь.

Відомі випадки самоспалення

[ред. | ред. код]
Пам'ятний знак на честь Яна Палаха і Яна Заїця на Вацлавській площі в Празі

Самоспалення у мистецтві

[ред. | ред. код]
  • Сцена самогубства божевільного з «Ностальгії» Андрія Тарковського.
  • Сцена самоспалення буддійського ченця Тхіть Куанг Дика у 1963 році описана в романі Філіпа Рота «Американська пастораль».
  • Документальний фільм «Смолоскип. Василь Макух», виробництво Національної телекомпанії України, 2015 рік.

Див. також

[ред. | ред. код]