French
DeutschСамуель Шмід — Вікіпедія
| Самуель Шмід Samuel Schmid | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1 січня 2000 — 31 грудня 2008 | ||
| Попередник: | Адольф Огі | |
| Наступник: | Улі Маурер | |
| ||
| 1 січня — 31 грудня 2005 | ||
| Попередник: | Йозеф Дейс | |
| Наступник: | Моріц Лоєнбергер | |
| Народження: | 8 січня 1947 (77 років) Рюті-Бюрен, Швейцарія | |
| Країна: | Швейцарія[1] | |
| Освіта: | Kantonsschule Solothurnd і Бернський університет | |
| Партія: | Швейцарська народна партія | |
Самуель Шмід (нім. Samuel Schmid; нар. 8 січня 1947, Рюті-Бюрен, кантон Берн, Швейцарія) — швейцарський державний і політичний діяч.
Член Федерального ради Швейцарії, начальник департаменту оборони і спорту в 2000-2008. Віцепрезидент Швейцарії в 2004. Президент Швейцарії в 2005.
Діяльність Шміда на посту начальника військового відомства склалася невдало. Зокрема, йому не вдалося провести через парламент програму переозброєння армії. Також великої шкоди його репутації принесло призначення керівником збройними силами Швейцарії Роланда Нефа, якого звинуватили в негідній такого високого поста поведінці. Шмід був обраний до Федеральної ради, будучи членом консервативної Швейцарської народної партії, але згодом після обрання був змушений покинути свою партію і перейти в недавно створеної на її основі поміркованого крила бюргерської-демократичної партії.
Вийшов у відставку з поста члена Федерального ради під натиском як ліберальних сил, що звинувачували його в недостатньо радикальному проекті військової реформи, так і консерваторів з Народної партії, які втратили з виходом Шміта з партії своє місце у Федеральній раді. Сам Шмід заявив, що йде з поста за станом здоров'я і з причини любові до армії, яка може постраждати від занадто різких реформ. На звільнене після відставки Шміда місце у Федеральній раді претендував Крістоф Блохер, однак зазнав поразки завдяки своїй репутації націоналіста.
- Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с.
- Самуэль Шмид на сайте Федерального совета Швейцарии (англ.)
- Профиль на парламентском сайте (англ.)
- Биография на www.munzinger.de (нім.)
Йонас Фуррер (1848) • Йонас Фуррер (1849) • Анрі Дрюе (1850) • Мартін Йозеф Мунцінгер (1851) • Йонас Фуррер (1852) • Вільгельм Матіас Нефф (1853) • Фрідріх Фрай-Ерозе (1854) • Йонас Фуррер (1855) • Йонас Фуррер (1858) • Фрідріх Фрай-Ерозе (1860) • Луї Рюшонне (1883) • Луї Рюшонне (1890) • Марк-Еміль Руше (1905) • Марк-Еміль Руше (1911) • Ганс Шаффнер (1966) • Флавіо Котті (1991) • Рене Фельбер (1992) • Флавіо Котті (1998) • Рут Дрейфус (1999) • Йозеф Дейс (2004) • Самуель Шмід (2005) • Мішлін Кальмі-Рей (2007) • Доріс Лойтгард (2010) • Мішлін Кальмі-Рей (2011) • Евелін Відмер-Шлумпф (2012) • Улі Маурер (2013) • Дідьє Буркгальтер (2014) • Симонетта Соммаруга (2015) • Доріс Лойтгард (2017) • Ален Берсе (2018) • Улі Маурер (2019) • Симонетта Соммаруга (2020) • Гі Пармелен (2021) • Ігнаціо Кассіс (2022) • Ален Берсе (2023)• Віола Амгерд (2024) * Вказані лише ті президенти Швейцарії, про які існують статті. | .svg) | ||