French
DeutschСаражан В'ячеслав Григорович — Вікіпедія
| Саражан В'ячеслав Григорович | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 25 лютого 1980 Миколаїв | |
| Смерть | 24 серпня 2014 (34 роки) Войковський | |
| Alma Mater | ВІ ВВ МВС | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
В'ячесла́в Григо́рович Саража́н (25 лютого 1980, Миколаїв — 24 серпня 2014, Войковський) — підполковник Національної гвардії України.
Народився 1980 року в місті Миколаїв; закінчив миколаївську школу № 17. 2002 року закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України. Проходив службу на офіцерських посадах — Внутрішні війська МВС України, Національна гвардія України.
Підполковник, командир патрульного батальйону 19-го полку охорони громадського порядку, в/ч 3039 (м. Миколаїв) Південного ОТО НГУ. На фронті — з першою ротацією полку. Брав участь у кількох військових операціях.
24 серпня 2014 року, підполковник Саражан, перебуваючи у складі військового оперативного резерву в/ч 3039, за наказом командування, здійснюючи відхід з міста Амвросіївка у напрямку міста Маріуполь, потрапив у засідку незаконних збройних формувань поблизу смт Копані (на той час — Войковський). Перебуваючи у машині, що замикала колону, ухвалив рішення про забезпечення прикриття та відходу основної частини військового оперативного резерву з-під артилерійського та стрілецького вогню противника. Під час здійснення прикриття дістав двох поранень — в руку та ногу, проте продовжив керувати підрозділом. Стримуючи ворога та відволікаючи вогонь терористів на себе, підполковник Саражан разом з підлеглими забезпечив відхід основної частини колони з-під вогню[1]. Побратими під інтенсивним обстрілом не змогли забрати тіло командира з місця бою. Тоді ж загинув рядовий міліції Юрій Смирнов.
В травні 2016 упізнаний за підсумками судової молекулярно-генетичної експертизи серед тіл, доставлених до міського моргу Запоріжжя. Похований 30 серпня 2016 у Миколаєві на міському кладовищі біля с. Мішково-Погорілове[2].
Без В'ячеслава лишились батьки, дружина Юлія Саражан — військовослужбовець Нацгвардії, син Дмитро та донька Вікторія.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (11.08.2016, посмертно)[3].
- 6 квітня 2017 рішенням 17-ї сесії Миколаївської міської ради VII скликання Миколаївській школі № 17 присвоєно ім'я Саражана В'ячеслава Григоровича[4].
- 23 листопада 2017 у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 17 імені В'ячеслава Саражана відкрили меморіальну дошку випускнику школи[1].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 8
- Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
- ↑ а б У Миколаївській школі № 17 відкрили меморіальну дошку герою АТО В'ячеславу Саражану // Миколаївська міська рада, 28 листопада 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
- ↑ Саражан В'ячеслав Григорович. Миколаївська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 16.05.2021. [Архівовано 2020-01-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 11 серпня 2016 року № 330/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 17 присвоєно ім'я Саражана В'ячеслава Григоровича [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Миколаївська міська рада, 6 квітня 2017
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
- Саражан В'ячеслав Григорович [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Національна гвардія України [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Президент України відзначив нацгвардійця орденом «За мужність» ІІІ ступеня[недоступне посилання з липня 2019]
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |