French
DeutschСарана перелітна — Вікіпедія
| Сарана перелітна | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Locusta migratoria (L, 1758) | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
|
Сарана перелітна (Locusta migratoria) — велика комаха родини саранові, єдиний вид роду Locusta. Імаго існує у двох формах — поодинокій і стадній, які відрізняються між собою як за зовнішніми ознаками, так і за поведінкою і способом життя. Стадна форма здійснює великі міграції групами в мільйони особин та може повністю знищувати зелену рослинність. Впродовж багатьох століть масове розмноження сарани перелітної призводило до знищення врожаю сільськогосподарських рослин у країнах Середземномор'я, Близького Сходу, Центральної Азії й Африки та викликало голод у населення постраждалих регіонів. Є одним з найтиповіших представників сарани.
Тіло велике, 3,5-5,5 см у довжину, від зеленого до бурого, вкрите дрібними бурими плямами. Поодинока фаза на відміну від стадної не має перетяжки на передньоспинці, але вона здавлена з боків, її передній край кутуватий (а не закруглений, як у стадної), середній гребінь високий, дугоподібний. Задні голені в поодинокої фази яскраво-червоні, тоді як у стадної — жовтуваті.[1]
_(5012933680).jpg)
Основні «резервуарні» популяції мешкають в заплавних луках дельт великих річок. При збільшенні кількості особин в популяції нервова система личинки сприймає їх сигнали та перемикає розвиток у стадну фазу: більш яскрава буро-червона личинка замість зеленої. У перемиканні задіяні механізми нервової пластичності та гормонів[2].
Ареал охоплює Південну Європу, Азію від Близького Сходу до Японії та Індонезії, Африку включно з Мадагаскаром, Австралію та Нову Зеландію. В Україні відома на півдні.
Сарана перелітна — єдиний вид у роді Locusta, виділений ще Карлом Ліннеєм у його праці «Система природи» 1758 року. За морфологічними ознаками виділяють до 11 підвидів, хоча не всі дослідники згодні з такою класифікацією. Генетичні дослідження знаходяться на початковому етапі, але вже входять у протиріччя з морфологічним аналізом.[3]
Підвиди:
- L. m. capito
- L. m. cinerascens
- L. m. manilensis
- L. m. migratoria
- L. m. migratorioides
- L. m. gallica
- L. m. rossica
Небезпечний шкідник сільського господарства.
Під час масового розмноження розвиваються імаго стадної фази, які, збираючись у велетенські зграї, переміщуються та атакують ліси, луки та сільськогосподарські угіддя. Раз на декілька років трапляються спалахи чисельності сарани, що призводить до великих економічних збитків. Такі спалахи, зокрема, ставалися в серпні 2015 року в Південному федеральному окрузі Росії[4], в липні 2017 року в південній частині Європейської частини Росії та Казахстані[5].
Сарана перелітна розмножується досить швидко, є великою комахою, яку легко тримати в лабораторії, тому цей вид став модельним об'єктом експериментальної біології. У зв'язку з цим геном сарани перелітної було прочитано 2014 року. Це найбільший відомий геном серед відомих геномів тварин, він складає 6,5 мільярдів пар основ (для порівняння геном людини — 3,3 млрд, геном бджоли — 0,24 млрд п. о.).[2]
- ↑ Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 89.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка)(рос.) - ↑ а б Wang, Xianhui; Fang, Xiaodong; Yang, Pengcheng; Jiang, Xuanting; Jiang, Feng; Zhao, Dejian; Li, Bolei; Cui, Feng; Wei, Jianing; Ma, Chuan; Wang, Yundan; He, Jing; Luo, Yuan; Wang, Zhifeng; Guo, Xiaojiao; Guo, Wei; Wang, Xuesong; Zhang, Yi; Yang, Meiling; Hao, Shuguang; Chen, Bing; Ma, Zongyuan; Yu, Dan; Xiong, Zhiqiang; Zhu, Yabing; Fan, Dingding; Han, Lijuan; Wang, Bo; Chen, Yuanxin; Wang, Junwen; Yang, Lan; Zhao, Wei; Feng, Yue; Chen, Guanxing; Lian, Jinmin; Li, Qiye; Huang, Zhiyong; Yao, Xiaoming; Lv, Na; Zhang, Guojie; Li, Yingrui; Wang, Jian; Wang, Jun; Zhu, Baoli; Kang, Le (2014). The locust genome provides insight into swarm formation and long-distance flight. Nature Communications. 5 (1). doi:10.1038/ncomms3957. ISSN 2041-1723.(англ.)
- ↑ Chapuis, M-P.; Lecoq, M.; Michalakis, Y.; Loiseau, A.; Sword, G. A.; Piry, S.; Estoup, A. (2008). Do outbreaks affect genetic population structure? A worldwide survey in Locusta migratoria, a pest plagued by microsatellite null alleles. Molecular Ecology. 17 (16): 3640—3653. doi:10.1111/j.1365-294X.2008.03869.x. ISSN 0962-1083.(англ.)
- ↑ В Росії наймасштабніше за останні 30 років нашестя саранчи. Agravery, 6 серпня 2015. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
- ↑ У Росії та Казахстані — нашестя сарани. Відео. Гордон.ua, 21 липня 2017. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
- Сарана перелітна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Zhang, De-Xing; Yan, Lu-Na; Ji, Ya-Jie; Hewitt, Godfrey M; Huang, Zu-Shi (2009). Unexpected relationships of substructured populations in Chinese Locusta migratoria. BMC Evolutionary Biology. 9 (1): 144. doi:10.1186/1471-2148-9-144. ISSN 1471-2148.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.) - He, Zheng-Bo; Cao, Yue-Qing; Yin, You-Ping; Wang, Zhong-Kang; Chen, Bin; Peng, Guo-Xiong; Xia, Yu-Xian (2006). Role of hunchback in segment patterning of Locusta migratoria manilensis revealed by parental RNAi. Development, Growth and Differentiation. 48 (7): 439—445. doi:10.1111/j.1440-169X.2006.00881.x. ISSN 0012-1592.(англ.)
- Uvarov, B. P. (2009). The Oriental Migratory Locust ( Locusta migratoria manilensis, Meyen 1835). Bulletin of Entomological Research. 27 (01): 91. doi:10.1017/S0007485300058144. ISSN 0007-4853.(англ.)
- Tokuda, Makoto; Tanaka, Seiji; Zhu, Dao-Hong (2010). Multiple origins of Locusta migratoria (Orthoptera: Acrididae) in the Japanese Archipelago and the presence of two major clades in the world: evidence from a molecular approach. Biological Journal of the Linnean Society. 99 (3): 570—581. doi:10.1111/j.1095-8312.2010.01386.x. ISSN 0024-4066.(англ.)