Власюк Олександр Іванович — Вікіпедія

Сашко Лірник
Ім'я при народженніВласюк Олександр Іванович
Народився24 січня 1963(1963-01-24) (61 рік)
Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьсценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм
Відомий завдякиказкар-лірник
РодичіДмитро Добрий-Вечір (шваґер)
У шлюбі зЛеся Добрий-Вечір
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України
СайтОфіційний сайт
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Власюк.

Олекса́ндр Іва́нович Власю́к, відомий як Сашко́ Лі́рник — казкар-лірник, інженер-будівельник та кораблебудівник[1], колишній учасник київського гурту «Вій»[2], сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм. Був членом журі фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», постійний учасник фестивалів «Країна Мрій», «Шешори», «День Незалежності з Махном», «Етноеволюція», «Трипільське коло». Володар почесного звання «Заслужений працівник культури України». Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, гітара[3]. Має учнів в Україні, Росії та США[1]. Брав участь у багатьох етно- та музичних фестивалях як казкар-лірник. Автор сценарію та ініціатор створення фільмів «Чорний козак» та «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке», мультсеріалу «Моя країна — Україна».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився Сашко Лірник 24 січня 1963 року в місті Умань, де мешкав у старому будинку родини графа Потоцького[1]. У 1985—1997 проживав у Росії, в Мурманську, де створив українське культурне товариство.[4] Зрештою повернувся в Україну, мешкає у Києві.

В 1999—2002 роках — автор і ведучий телепередачі «Казки лірника Сашка»[5].


З 2009 року — автор і ведучий програми для дітей «Світанок» на каналі ICTV. У грудні 2011 року програма для дітей «Світанок» на каналі ICTV була закрита.

З 2014 по 2017 рік — автор і ведучий телепередачі «Казки Лірника Сашка» на телеканалі «Перший UA».

З 2017 року ведучий програми для дітей «Дрімайко» на радіо «Країна ФМ».

Творчість

[ред. | ред. код]

2003 року диск «Казки лірника Сашка для дорослих і дітей» був визнаний найкращим альбомом України (опитування журналу «Політика і культура»).

Сашко Лірник написав і поставив десять «Зіркових вертепів» 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2014, 2016, 2015, 2017, 2018 років на фестивалях «Карпатія» і «Країна Мрій».

Записував пісні з гуртами «Рутенія», «Чур», «Вій», «Кому Вниз», знявся у кліпі гурту «Тінь Сонця».

2011 року у видавництві Олега Петренка-Заневського «Сіма видає» вперше вийшла книжка «Казки Лірника Сашка». 2013 року це видання на Інтернаціональній виставці ілюстраторів дитячої книжки «Mostra degli Illustratori» (Болонський дитячий книжковий ярмарок[en]) було обране до 50 найкращих художніх творів з понад 3200 заявлених зі всього світу[6]. 2014 року вийшла книжка «Казки Лірника Сашка» (видавництво «Зелений Пес»), яка стала лідером в рейтингу українських книжок.

Сашко Лірник написав і поставив «Зірковий Новорічний Вертеп» на Майдані Незалежності в Києві 2014 року[7], який визнано найкращим новорічним шоу в Україні 2014 року.

2014 року на екрани вийшов мультсеріал «Моя країна Україна» за сценарієм Сашка Лірника — 26 серій, який він і озвучував і є головним героєм разом із своїм котом Воркотом.

2013 року за сценарієм Сашка Лірника знято мультиплікаційний фільм «Щедрик», який з успіхом іде на Різдвяні свята на телебаченні в Канаді і США.

2017 року в Канаді відбулася прем'єра вистави Лірника Сашка «Про дівчинку Варочку, запроданого козака і срібний грошик».

2018 року вийшов другий том «Казки Лірника Сашка» у видавництві «Зелений Пес». Книжка стала лідером продаж Львівського форуму видавців і Книжкової Толоки в Запоріжжі.

2018 вийшов фільм за мотивами казки Сашка Ліринка «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття» був знятий художній фільм «Чорний козак», в якому він грає одну із ролей[1].Сашко Лірник був сценаристом фільму. Режисером стрічки став Владислав Чабанюк.

Сценарій Лірника Сашка «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» визнано одним із найкращих кіносценаріїв України в категорії "Ігрові дитячі фільми "[8]. За цим сценарієм у 2018—2019 роках було знято фільм «Пекельна Хоругва».

2019 року переміг в конкурсі найкращих українських фільмів і серіалів «Знято в Україні» в номінації «Сценаристи. Глядацький рейтинг» і отримав нагороду «Золотий квиток»[9].

2020 року вийшла книжка «Пухнасті казочки» авторства Лірника Сашка, з ілюстраціями Василя Власюка. Книжка написана одночасно двома мовами- українською і англійською.

2020 року сценарій Сашка Лірника «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» отримав премію імені Лесі Українки, як найкращий сценарій художнього фільму для дітей і юнацтва

2021 році отримав "Золоту Дзигу" в номінації "Приз глядацьких симпатій" за фільм "Пекельна Хоругва ,або Різдво Козацьке"

Постійний організатор, сценарист-постановник і учасник дитячих свят на Миколая у Києві, Відні, Варшаві, Монреалі, Торонто і Празі.

Волонтерська діяльність

[ред. | ред. код]

Сашко Лірник постійно виступає з концертами по всій Україні, а також в школах, дитбудинках, інтернатах. Веде активну волонтерську роботу по допомозі українським військовим і дітям. Часто їздить на передній край фронту з концертами, організовує волонтерську допомогу.

Організатор «Агітпотягу на Схід».

Організовував і проводив концерти для бійців в Мар'їнці, Красногорівці, Пісках, Маріуполі, Широкиному, на шахті «Бутовка», Авдіївці, Волновасі, і т. д.

2016 року за волонтерську роботу і виступи на фронті отримав нагороду Генерального Штабу ЗСУ «За заслуги перед Збройними Силами України».

2019 року за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Автор ідеї, організатор і режисер-постановник концерту для ветеранів АТО до 25-ліття Збройних Сил України в Києві. В концерті вперше в Україні найвідоміші українські рок-гурти («Брати Гадюкіни», «Тінь Сонця», «Вій», «От Вінта», «Багіров Бенд») виступили разом з Оркестром ЗСУ і зіграли спільно свої композиції.

Зовнішні відеофайли
Сашко Лірник — Казка про Януковича
Сашко Лірник. Остання Барикада 58.
Сашко Лірник — Казка про бідного парубка і Марка багатого
Революція гідності: міфи, казки й правда. Сашко Лірник
Сашко Лірник на Громадському
Сашко Лірник про експансію російської культури
Сашко. Політичний Вертеп

Твори

[ред. | ред. код]
Альбоми (CD)
  • Лірник Сашко — «Казки лірника Сашка» (аудіокнига MP3), присвятив своєму батькові — Власюку Івану Семеновичу;
  • Лірник Сашко — «Дорослим і дітям» (аудіокнига MP3);
  • Лірник Сашко — «Химерні оповіді» (аудіокнига MP3);
  • Лірник Сашко — «Казки для старшеньких» (аудіокнига МР3);
  • Лірник Сашко — «Музика і пісні з казок Лірника Сашка» (аудіокнига МР3);
Казки

Лірник Сашко "Пухнасті казочки"

Сценарії
Інше
  • Для Українського радіо записав «Ніч перед Різдвом».

Премії, відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2000 — дитячим журі обраний «найкращим дитячим письменником України».
  • 2009 — Указом Президента України надано почесне звання «Заслужений працівник культури України».[10].
  • 2010 — приз глядацьких симпатій та лауреат кінофестивалю «Відкрита Ніч» за найкращий сценарій (мультсеріал «Моя країна — Україна», який сам і озвучував).
  • 2011 — перший лауреат номінації «Золоте перо», за рішенням дитячого читацького журі.
  • 2014 — нагороджено ювілейною відзнакою «200 років з Дня народження Т. Г. Шевченка» за вклад в розвиток української культури.
  • 2016 — нагорода Генерального Штабу ЗСУ «За заслуги перед Збройними Силами України»
  • 2019 — нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню
  • 2019 — І місце глядацького рейтингу і «Золотий Квиток» Конкурсу кращих українських фільмів, серіалів і кінематографістів(2016—2018) «Знято в Україні» в номінації «Сценаристи»
  • 2020 — премія імені Лесі Українки в номінації "Кінотвори для дітей та юнацтва"за найкращий сценарій фільму «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке»
  • 2021 - "Золота Дзига" в номінації "Приз глядацьких симпатій" за фільм "Пекельна Хоругва ,або Різдво Козацьке"

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Сашко Лірник є автором низки публікацій[11], в яких виступає послідовним критиком русифікації й толерантного ставлення до «ватників»:

В Україні державна українська мова має мати підтримку з боку держави, а не опір. І не бутафорську, а справжню. Питання мови — питання стратегічного виживання нарівні із виробництвом своїх протитанкових ракет і бронетехніки.[12]
Кожен хто дружить з ватником і підводить під це базу, що всі ми люді-чєлавєкі, повинен давати собі звіт в тому, що поруч нього і його дітей знаходиться потенційний чикатило, який не вбиває лише тому, що не випала зручна нагода.[13]

В той же час закликає вважати "українськими" діячів, що зробили вибір на користь російської мови, насамперед композитора П. Чайковського і письменника М. Гоголя[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Сашко Лірник: «Чекайте на фільми та мультфільми про Черкащину!». Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  2. ↑ Лірник Сашко в «Невідомому Петровському». Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  3. ↑ Видавництво Старого Лева. Лірник Сашко. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  4. ↑ Сашко Лірник про Євромайдан ч.1. Архів оригіналу за 18 червня 2014. Процитовано 30 грудня 2013.
  5. ↑ [[https://web.archive.org/web/20160821101446/http://1tv.com.ua/programs/kazkylirnyka Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] Казки Лірника Сашка. UA:Перший]
  6. ↑ «Казки Лірника Сашка» в ілюстраціях Інокентія Коршунова. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  7. ↑ Новорічний «Зірковий Вертеп» євромайданівці просять привезти у їх міста. ВІДЕО. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  8. ↑ Оголошено результати Десятого конкурсного відбору кінопроектів. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 2 листопада 2020.
  9. ↑ Найкращі фільми і серіали 2011-2020. delo.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
  10. ↑ www.president.gov.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 25 жовтня 2012.
  11. ↑ публікації site.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  12. ↑ Разгаварівай па-чєлавєчєскі а нє сабачьєй мовой!
  13. ↑ Про "ватних" друзів і родичів. Без лицемірства
  14. ↑ Лірник про беззубість тих, хто віддає культурну спадщину окупанту | Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 22 липня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Власюк Олександр Іванович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Власюк_Олександр_Іванович&oldid=44226121