Сватання на Гончарівці (фільм) — Вікіпедія

Сватання на Гончарівці
Видтелефільм
ЖанрСоціально-побутова комедія
РежисерІгор Земгано
СценаристІгор Земгано
У головних
ролях
Микола Пішванов
Микита Ільченко
Нонна Копержинська
Алла Ролик
Ігор Жилін
Крамар Михайло Полікарпович
ОператорВіталій Філіппов
КомпозиторКирило Стеценко
ХудожникОлександр Кудря
Кінокомпаніяім. О. Довженка
Тривалість79 хв.
Моваукраїнська[1]
КраїнаРадянський Союз
Рік1958

«Сва́тання на Гончарі́вці» — український радянський чорно-білий телевізійний фільм-спектакль режисера Ігоря Земгано, відзнятий у 1958 році на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Музична кінокомедія за мотивами класики українського театру — однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка із ліричною музикою майстра української оперети Кирила Стеценка.[2]

Народні звичаї, велика кількість народних пісень допомагають глядачеві зробити веселу подорож у минуле.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Красуню Уляну хочуть віддати за дурника Стецька, сина заможного селянина, але її серце належить кріпакові Олексію. Проте втручання колишнього солдата Скорика, хитрого й бувалого родича закоханого, допомагає збутися мріям Уляни.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

На головному уборі відставного солдата Йосипа Скорика цифри 35 означають що він служив в 35-му піхотному Брянському полку.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. персонаж Скорика говорить суржиком наближеним до російської
  2. Сватання на Гончарівці usfa.gov.ua

Посилання

[ред. | ред. код]