Світловий промінь — Вікіпедія
Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2018) |
Світлови́й про́мінь — світлова смуга, що виходить із якого-небудь джерела світла чи предмета[1], або лінія, вздовж якої відбувається перенесення світлової енергії.
Світловий промінь є головним поняттям геометричної оптики, яка розглядає світло не як електромагнітну хвилю, а як частинку — фотон. Відповідно не враховуються ані хвильові властивості світла (інтерференція, дифракція), ані корпускулярні (нелінійні оптичні ефекти).
В однорідному середовищі світловий промінь — пряма лінія. Проте за неоднорідного середовища траєкторія світла може бути складною. Напрям розповсюдження світла змінюється, коли воно заломлюється на кордоні розмежування двох середовищ або відбивається від нього. Крім того, світло зазвичай випромінюється джерелами, що мають скінченні розміри. При цьому напрям розповсюдження електромагнітної хвилі різний у різних місцях простору. У тих випадках, коли довжина хвилі світла значно менша за розміри тіл, у системі можна приблизно розглядати світло у невеличких обширах простору як плоскі хвилі. Кожна така плоска хвиля характеризується хвильовим вектором, що задає напрямок розповсюдження. З'єднавши точки простору лініями, дотичні до яких збігаються з локальними напрямками розповсюдження, отримаємо світлові промені.
У плоскої хвилі всі світлові промені паралельні. Світлові промені однаково розходяться в усі боки від точкового джерела світла, яке задає сферичну хвилю.
Світлові промені можна спостерігати завдяки розсіяному світлу, якщо в середовищі є досить центрів розсіювання.
Вперше, український неологізм було вживано письменницею Лесею Українкою.
- ↑ Промінь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Яцура М. М., Остафійчук Б. К., Гамарник А. М. Оптика: запитання і відповіді. — Івано-Франківськ : ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2017. — 571 с. — ISBN 978-966-640-438-4.
- Геометрична оптика. Оптичні системи та прилади: навч. посіб. / Г. В. Понеділок, А. Б. Данилов ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 228 с. : іл. — Бібліогр.: с. 213 (28 назв). — ISBN 978-617-607-278-2
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |