Себастьян Лекорню — Вікіпедія

Себастьян Лекорню
фр. Sébastien Lecornu
Себастьян Лекорню
Себастьян Лекорню
Франція Міністр збройних сил Франції
Нині на посаді
На посаді з20 травня 2022
Прем'єр-міністрЕлізабет Борн
ПопередникФлоранс Парлі
Народився11 червня 1986(1986-06-11)[1][2] (38 років)
Обонн
Відомий якполітик
КраїнаФранція
Alma materУніверситет Париж II
Політична партіяСоюз за Народний Рух, Республіканці (2017) і Renaissance
Нагороди
кавалер ордена Мистецтв та літератури кавалер ордена Сільськогосподарських заслуг орден «За заслуги» II ступеня Grand Officer of the National Order of the Cedar Order of the Star of Mohéli
defense.gouv.fr/ministere/sebastien-lecornu-ministre-armees
 Медіафайли у Вікісховищі

Себастьян Лекорню (фр. вимова: [sebastjɛ̃ ləkɔʁny]; нар. 11 червня 1986) — французький політик, який обіймає посаду міністра збройних сил в уряді прем'єр-міністра Елізабет Борн з 20 травня 2022 року[3].

Член партії Відродження (до 2022 року — La République En Marche!) після того, як залишив республіканців (LR) у 2017 році. Лекорню був президентом департаментської ради Ер з 2015 до 2017 року. В уряді він працював державним секретарем міністра екологічного та інклюзивного переходу (2017—2018), міністром місцевих органів влади (2018—2020) і міністром у справах заморських територій (2020—2022).

Молодість і освіта

[ред. | ред. код]

Уродженець Обонна, Валь-д'Уаз, він приєднався до Союзу за народний рух (UMP) у 2002 році та навчався в університеті Пантеон-Ассас.

У 2005 році він став парламентським помічником Франка Жіляра, члена Національних зборів від 5-го виборчого округу Ер; На той час Лекорню був наймолодшим помічником парламенту в Національних зборах[4]. У 2008 році він став радником державного секретаря з європейських справ Бруно Ле Мера; у віці 22 років Лекорню був наймолодшим радником чиновника в уряді прем'єр-міністра Франсуа Фійона.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

На муніципальних виборах 2014 року Лекорню був обраний мером Вернона. Оскільки поєднання двох виконавчих мандатів було несумісним, він покинув мерію Вернона 4 грудня 2015 року.

Після виборів департаменту 2015 року, під час яких він був обраний радником кантону Вернон разом з Кетрін Делаланд, Лекорню став президентом ради департаменту Ер.

Лекорню підкреслює свою відмову підвищувати податки та суворе управління державними коштами. Mediapart зазначає, що полювання на шахраїв RSA було — за підтримки великої комунікації — головною політикою, яку дотримується департамент з моменту приходу Лекорню. Він також закриває два пріоритетних коледжі, що виправдовує низькою наповнюваністю[5].

6 липня 2020 року Лекорню був призначений міністром закордонних справ в уряді Кастекса. На цій посаді він провів кризові переговори на французько-карибській території Гваделупа наприкінці 2021 року, намагаючись розрядити напруженість на тлі заворушень, спричинених тим, як уряд там подолав пандемію COVID-19[6]. Він також заявив, що Франція готова обговорити автономію Гваделупи[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» ІІ ступеня (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Répertoire national des élus — 2019.
  2. ↑ GeneaStar
  3. ↑ Victor Boiteau (20 May 2022), Changement dans la continuité: Darmanin, Le Maire, Attal… Ces ministres qui remettent ça dans le gouvernement Borne Libération.
  4. ↑ Alexandre Lemarié (2 квітня 2015). Sébastien Lecornu becomes the youngest of the departmental presidents (фр.). Le Monde. Процитовано 22 квітня 2020.
  5. ↑ Lucie Delaporte (15 листопада 2016). In the Eure, the other face of Bruno Le Maire (фр.). Mediapart. Процитовано 22 квітня 2020.
  6. ↑ John Irish (28 November 2021), French minister heads to Caribbean territories to defuse tensions Reuters.
  7. ↑ Christian Lowe (27 November 2021), France says it is willing to discuss autonomy for Guadeloupe Reuters.
  8. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Себастьян_Лекорню