Сьогодні (газета) — Вікіпедія

Сегодня
Тип щоденна суспільно-політична газета
Мова російська
Видавець Андрій Романенко '[1]
Формат таблоїд
Засновано 1997
Власник ЗАТ «Сьогодні Мультимедіа»
Головний редактор Ольга Гук '[1]
Припинення публікацій 27 вересня 2019
Ціна договірна
Наклад 233 тис.
segodnya.ua
CMNS: Сьогодні у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сегодня (значення).

«Сегодня» (укр. Сьогодні) — всеукраїнська щоденна суспільно-політична російськомовна газета.

Заявлений сукупний тираж — 230 тисяч примірників. Повноколірне видання, виходило чотирма регіональними випусками в містах: Київ, Одеса, Харків, Дніпро, а також національним випуском, який поширюється на всій іншій території України. За даними дослідження компанії TNS Україна MMI 2016/2+3 аудиторія одного номера видання складає 508,2 тис. чол. Газета друкується на власній друкарні видавничого холдингу у м. Вишгород.

Видавцем газети «Сегодня» є Холдинг «Сьогодні Мультімедіа», що входить до складу «Медіа Група Україна».

З 24 серпня редакція газети випускає щотижневик для планшетів «Мой уикенд»

У квітні 2007 року в інформаційному просторі з'явився новий продукт ПрАТ «Сьогодні Мультімедіа» — інформаційно-новинний портал www.segodnya.ua. Сайт функціонує як окремий ресурс з динамічним оновленням контенту 24 години на добу. На ресурсі діють різноманітні новинні розділи, фото- і відеогалереї, блоги, система оцінки статей і додаткові  інтерактивні можливості для користувачів.

Історія

[ред. | ред. код]

Видається з 1997 року у Києві. Випуск газети здійснює ПрАТ «Сьогодні Мультимедіа» (з лютого 2007 року), до цього ЗАТ «Видавнича група „Сегодня“», яка була заснована в жовтні 1997 році відомим українським журналістом Олегом Нипадимкою. З 28 серпня 2006 року керівництво компанією здійснював генеральний директор — аргентинець Гільєрмо Шмітт, з 18 липня 2011 року — Олена Громницька.

З 10 квітня 2007 року була запущена інтернет-версія газети [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.].

Видавничий холдинг «Сьогодні Мультимедіа» з 1 вересня 2011 року запустив нове регіональне видання — «Западная Украина. Сегодня». Про це на пресконференції в УНІАН повідомила ексгенеральний директор, шеф-редактор «Сьогодні Мультимедіа» Олена Громницька[2].

27 вересня 2019 року вийшов останній випуск газети, в якому були розміщені інтерв'ю з 2-м Президентом України Леонідом Кучмою (чий портрет був на обкладинці першогономера) та міністром цифровізації Михайлом Федоровим. Закриття пов'язане з переходом газети у теле- та digital-формат.

Критика

[ред. | ред. код]

Українофобська позиція

[ред. | ред. код]

Підконтрольну Рінату Ахметову газету «Сегодня» неодноразово критикували за антиукраїнський характер[3][4][5][6][7] та невірогідність[8][9][10][11][12] публікацій. Знаменно в цьому відношенні, що одним із спеціальних кореспондентів газети «Сегодня» був відомий антиукраїнський «жовтий»[6] публіцист Олесь Бузина.

Газета «Сегодня» відома серед журналістів за свавілля головного редактора Ігоря Гужви у відношенні до зміни авторських матеріалів та пов'язану з цим плинність кадрів.[8] У іншому прикметному випадку звільнення співробітника — політичного оглядача газети Олександра Чаленка, якого вважали другом Гужви та його політичним однодумцем — основною причиною звільнення, за його словами, стало виголошення Чаленком на телебаченні[13], що власником газети «Сегодня» є Рінат Ахметов.[14]

Критикували видання і за недобросовісну рекламу. Можливе порушення виданням Закону України «Про рекламу» вбачав у маркуванні рекламних статей газети Інститут масової інформації (ІМІ). Відповідне офіційне звернення про відокремлення виданням реклами від іншої інформації ІМІ надіслав до Кабінету міністрів України 14 квітня 2011.[15]

У грудні 2011 редакція газети «Сегодня», зокрема головний редактор Ігор Гужва, заявила про передстрайковий стан через спроби керівництва запровадити у виданні цензуру та публікацію джинси. Протест підтримав колектив газети, зокрема Олесь Бузина, та регіональні осередки видання. В результаті компанією СКМ було порушено розслідування щодо роботи Ігоря Гужви, якого усунули із посади на період розслідування[16][17], а 17 січня 2012 його було остаточно звільнено.[18]

Відсутність української мови

[ред. | ред. код]

Сайт segodnya.ua та друковану газету «Сегодня» випускали виключно російською мовою протягом всієї своєї історії. Сайт segodnya.ua вперше отримав україномовну версію лише у березні 2014 року.[19]

Відомі журналісти

[ред. | ред. код]

Оцінки

[ред. | ред. код]

Згідно з даними Інституту масової інформації у четвертому кварталі 2021 року 52% матеріалів інтернет-ЗМІ «Сьогодні» містили порушення журналістських стандартів. За показником дотримання професійних стандартів онлайн-медіа посіло 10 місце з 12[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б (рос.) Руководство [Архівовано 23 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Сегодня Multimedia
  2. ↑ З 1 вересня «Сьогодні» запускає нове регіональне видання в Західній Україні
  3. ↑ Степан Величенко. Капіталізм, бідність і русифікація. [Архівовано 25 березня 2013 у Wayback Machine.] — Критика, 2010.
  4. ↑ Сергій Пантюк. «Сегодня» — журналістика в лапках? [Архівовано 2012-04-05 у Wayback Machine.] — Блоги. Відеотека, 30.11.2010.
  5. ↑ Газета Ахметова вимагає від Турчинова 1 гривню. Він подарує їй «аж 10» [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] — Українська правда, 20.08.2007.
  6. ↑ а б Ігор Гирич. Яку історію України нав'язує нам Бузина? [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Регіональне видання «Сегодня» на Західній Україні виходитиме «на русском язикє» [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] — Прес-Центр, 23.08.2011.
  8. ↑ а б Шекспірівські пристрасті в газеті «Сегодня» [Архівовано 2013-10-15 у Wayback Machine.] (рос.) — Дуся, 22.07.2010.
  9. ↑ Микола Томенко радить газеті «Сегодня» вивчати українську літературу та вимагає спростування. [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Персональний сайт Миколи Томенка, 15.03.2011.
  10. ↑ Відкритий лист державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до редакції газети «Сегодня», 2009. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 10 жовтня 2011. [Архівовано 2014-05-17 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Олена Білозерська. Газету «Сегодня» — у чорний список [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.], 08.11.2010.
  12. ↑ Кто сфальсифицировал подписи под письмом президенту от «жителей ул. Гончара»? [Архівовано 9 лютого 2012 у Wayback Machine.], 07.02.2012
  13. ↑ Інтер: Чаленко і Герман посварилися в прямому ефірі [Архівовано 26 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.) — YouTube.
  14. ↑ Чаленко вимушено залишає «Сегодня», бо сказав на «Інтері», що газета належить Ахметову [Архівовано 2012-01-09 у Wayback Machine.] — Телекритика, 22.07.2010.
  15. ↑ Моніторинг журналістських стандартів, липень 2011 [Архівовано 17 листопада 2011 у Wayback Machine.] — ГО «Інститут масової інформації»
  16. ↑ Співробітники «Сегодня» оприлюднили факти цензури і тиску [Архівовано 2012-02-09 у Wayback Machine.] — Телекритика, 13.12.2011
  17. ↑ Журналісти газети «Сегодня» скаржаться на цензуру та корупцію — Gazeta.ua, 08.12.2011.
  18. ↑ СКМ не переглядатиме рішення по Гужві [Архівовано 2012-01-21 у Wayback Machine.] — Телекритика, 19.01.2012.
  19. ↑ http://ukr.segodnya.ua/allnews/archive/05-03-2014.html [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.] Сєгодня: Архів матеріалів розділу Усі новини за 05.03.2014
  20. ↑ ЗВІТ З МОНІТОРИНГУ ДОТРИМАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ СТАНДАРТІВ В ОНЛАЙН-МЕДІА. ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ МОНІТОРИНГУ У 2021 РОЦІ (укр.). ГО “Інститут масової інформації”. 30 грудня 2021. Процитовано 14 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Wikinews
Wikinews
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сьогодні_(газета)&oldid=43884378