Сейсмічність Таджикистану — Вікіпедія
Територія Таджикистану належить до області підвищеної сейсмічності.
На території Таджикистану виділені зони 3 категорій:
- 9-бальна охоплює райони південної частини Гіссарського хребта, південної частини Ферганської западини та північний Памір;
- 8-бальна зона — райони Центрального Таджикистану, південного Паміру і північно-східної частини Таджицької депресії;
- 7-бальна зона — охоплює південно-західну частину Таджицької депресії.
Найбільші осередки землетрусів — на глибині до 40 км.
На Памірі і Гіндукуші щорічно реєструється понад 1500 підкіркових землетрусів з гіпоцентрами у верхній мантії на глибині 80-400 км.
У середньому в Таджикистані менш ніж раз на 4 роки відбувається один сильний землетрус, 1 раз в 10-15 років — руйнівний.
23 лютого 2023 року, о 5:37 ранку за місцевим часом або о 2:37 за Києвом, на кордоні Таджикистану та Китаю стався землетрус магнітудою 7,2 Mw, — про це повідомив Китайський сейсмологічний центр. Водночас Європейсько-Середземноморський сейсмологічний центр зафіксував спершу 7,1 бала, але пізніше знизив показник до 6,8 Mw. Геологічна служба США також повідомила про 6,8 бала Mw. Епіцентр землетрусу знаходився за 66 кілометрів від населеного пункту Мургаб у Таджикистані (10,8 тисячі осіб) та за 272 кілометрів від другого за чисельністю населення міста у Киргизстані — Ош (200 тисяч осіб). Китайські фахівці стверджують, що епіцентр землетрусу розміщувався на глибині 10 кілометрів, натомість європейські та американські науковці заявили про глибину — 20 кілометрів. Приблизно за 20 хвилин відбувся афтершок магнітудою 5,0. Поштовхи відчули також жителі Казахстану[1][2].
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.