Селія — Вікіпедія

Селія
Селія у складі Латвії

Се́лія (латис. Sēlija; нім. Oberlettland) — історичний регіон у Латвії. Складова Семигалії. Розташований на південному сході країни.

• А́угшземе (латис. Aukšzemė, «Височина»)
• Ве́рхня Ла́твія (нім. Oberlettland)
• Села (лит. Sėla)
• Село́нія (лат. Selonia)

Названий за іменем давнього балтського племені селів. Східна частина історичної Семигалії. Стародавній центр — Селпілс, столиця селів, союзників литовців у боротьбі проти Тевтонського ордену. 1208 року захоплена німецькими хрестоносцями під проводом Альбрехта фон Буксгевдена. Відтоді обернена у християнство. 1218 року створене Селонське єпископство. 1226 року його частина увійшла до Ризького архієпископства; на решті було створено Семигальське єпископство. Новітній історичний центр — Єкабпілс.

• Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
• Arveds Švābe, ed.: Latvju enciklopēdija. Stockholm: Trīs Zvaigznes, 1952-1953.
• Edgars Andersons, ed.: Latvju enciklopēdija 1962-1982. Lincoln: American Latvian Association [1], 1983-1990. Entry "Sēlija" available at historia.lv. Retrieved 25. II. 2006.
• Vytautas Kazakevičius: "Selonian archaeological sites in Lithuania" Retrieved 25. II. 2006.

56° пн. ш. 26° сх. д. / 56° пн. ш. 26° сх. д. / 56; 26

‎