Семен Бабинський — Вікіпедія

	Семен Бабинський
	намісник вінницький, староста житомирський
	намісник вінницький, староста житомирський
Попередник:	Митко Бабинський
Наступник:	Андрій Бабинський
	королівський дворянин
	королівський дворянин
Народження:	до 1507
Смерть:	до 1568
Країна:	Велике князівство Литовське
Релігія:	православ'я
Рід:	Бабинські
Шлюб:	Марія Чаплич
Діти:	Андрій, Богдана, Ганна
	Військова служба
Звання:	ротмістр

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабинський.

Семе́н Ми́ткович Ба́бинський (до 1507 — до 1568) — руський (український) боярин з роду Бабинських. Зем'янин у Луцькому повіті Волинського воєводства та Овруцькому старостві Київського воєводства Великого князівства Литовського, власного гербу Бабинських. Військовий та державний діяч.

Родове гніздо — Бабин.

Відомості

Семен Бабинський (Симеон, Сенко) єдиний відомий син Митка Бабинського. Королівський дворянин Зиґмунда І Старого та Бони Сфорци (на 1514). Вінницький намісник (зг. 1529), староста житомирський (з 1539 по 1548), слуга великого гетьмана литовського, воєводи троцького Костянтина князя Острозького та його синів — Іллі Острозького та Василя-Костянтина Острозького. Учасник військових кампаній та битв.

На арені своєї діяльності Семен Бабинський з'являється в писемних згадках у 1507 році. У травні 1514 року в угоді між Мартином Занковичем Пруським та Костянтином Івановичем князем Острозьким він згадується як свідок.

У 1522 році разом із Василем Боговитиновичем заявляв на свої права відносно сіл Кам'яне, Мухоїдовичі, Іспачичі, Подсихи та Жеров у Овруцькому старостві, які належали київським боярам Івашенцевичам.

Відомо, що 4 травня 1540 (1544) року написав у Бабині листа до Федора Андрійовича князя Сангушка. У ньому він просив розв'язати суперечку стосовно сусіднього маєтку Пруси між Яцьком Пруським та Грицьком Сенютою^[1]. Згідно опису цього листа, на ньому стоїть печатка Семена Бабинського яка є різновидом гербу Брама — табірна брама в полі, на ній лицарський хрест, знизу застряглі навскіс балки. Поруч підпис «СЕМ».

Під час укладання угоди (1542) про розподіл маєтків між Беатою Костелецькою та Василем Костянтиновичем Острозьким був призначений королем Зиґмундом І Старим, комісаром зі сторони Василя Острозького. У лютому 1544 року передавав представнику Беати Костелецької ключ від Острозького замку. Також згадується під час ревізій Луцького, Овруцького та Житомирського замків у 1545 році. Відомо, що мав два двори у Луцьку, також двори у Турові, Житомирі та Вінниці. Житомирський замок відбудував разом з Богушем Корецьким за державний кошт. Основні відомі володіння Семена Бабинського: родове гніздо Бабин та Кам'яне.

Сім'я

Дружина — Марія Чаплич. Діти: Богдана Бабинська, Ганна Бабинська (шлюб — Іван Кирдій-Мнишинський), Андрій Бабинський

Джерела

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) — Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 63 с.
Литовська метрика Том / Випуск: Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року. С. 352. Рік видання: 2005 ISBN 966-02-3711-1
Литовська метрика Том / Випуск: Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року. С. 114зв. Рік видання: 2005 ISBN: 966-02-3711-1
Lietuvos Metrika. Kn. Nr. 14 (1524—1529): Užrašymų kn. 14 / Parengė L. Karalius, D. Antanavičius. — Vilnius, 2008. — P. 404.
Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie … — T. III. — S. 55, 113—114, 254, 473

Примітки

↑ Альманах соціальної історії. Соціум 2010. Випуск 9. «Суперечки Сенют і Ярмолинських за маєтки наприкінці XVI – початку XVII ст.» Володимир Собчук. Ст. 136-158. (Ст. 149-153).

[1] Альманах соціальної історії. Соціум 2010. Випуск 9. «Суперечки Сенют і Ярмолинських за маєтки наприкінці XVI – початку XVII ст.» Володимир Собчук. Ст. 136-158. (Ст. 149-153).

[1]