Свєчников Сергій Васильович — Вікіпедія

Свєчников Сергій Васильович
рос. Сергей Васильевич Свечников
Народився21 липня 1926(1926-07-21)
Дніпропетровськ
Помер13 квітня 2017
Київ
ПохованняБайкове кладовище
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльністьфізик
Alma materКиївський політехнічний інститут
Галузьфізика
Науковий ступіньакадемік НАН України
ЧленствоНАНУ
НагородиДержавна премія України в галузі науки і техніки
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України

Сергі́й Васи́́льович Свє́чников (21 липня 1926, Дніпропетровськ — 13 квітня 2017, Київ) — український фізик, член-кореспондент АН УРСР з 1973 року. Нагороджений Державною премією УРСР 1973 року, орденом орденом «Знак пошани» — 1971, Трудового Червоного прапора — 1976, Почесною відзнакою Президента України — 1992, орденом «За заслуги» II ступеня — 1998, трьома медалями. У січні 1988 року обраний академіком НАН України — оптоелектронне матеріалознавство.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Син академіка АН УРСР В. М. Свєчникова.

Закінчив 1948 року Київський політехнічний інститут, працював у ньому з 1951 по 1961 рік. З 1961 працює в Інституті напівпровідників АН УРСР.

Директор Інституту фізики напівпровідників НАН України ім. В. Є Лашкарьова з 1991 року, зайняв посаду по академіку О. В. Снітку. Керував інститутом по 2003 рік — по ньому ректором стає академік В. Ф. Мачулін.

Основні наукові дослідження стосуються технології електроніки, фізичних основ розрахунку та конструювання газорозрядних приладів, біокібернетики, оптоелектроніки. Йому належать праці по вивченню внутрішнього фотоефекту в напівпровідниках під діянням рентгенівського і α-, β-, γ-іонізуючих випромінювань.

Автор більше 600 наукових праць, з них 16 монографій, автор та співавтор 106 авторських свідоцтв на винаходи.

1992 року визнаний кращим винахідником України.

Почесний академік АН прикладної радіоелектроніки Білорусі, Росії, України.

1994 — Соросівський професор, під його орудою захищено 19 докторських і 49 кандидатських дисертацій.

Помер у 90-річному віці 13 квітня 2017 року у Києві. Похований 15 квітня на Байковому кладовищі[1].

Наукові досягнення

[ред. | ред. код]

Деякі з зареєстрованих патентів:

  • «Спосіб вимірювання сипучих матеріалів та пристрій для його реалізації», в співавторстві,
  • «Пристрій для реєстрації інформації», в співавторстві,
  • «Багатоелементний фотоприймач для перетворювачів лінійних та кутових переміщень в код», в співавторстві, зокрема, з Ушеніним Юрієм Валентиновичем,
  • «Волоконно-оптичний перетворювач кутової швидкості обертання пучка променів».

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сайт Національної академії наук України, 14.04.2017. Архів оригіналу за 15.04.2017. Процитовано 14.04.2017.

Витоки

[ред. | ред. код]