Сирецькі млини — Вікіпедія

Сирецькі млини — втрачені водяні млини, що існували на річці Сирець щонайменше із XVIII століття. Належали до групи водяних млинів, що існували на річках Києва.

Однією із перших згадок про водяні млини на річці Сирець є «Карта снятая и свидѣтельствованная по дукту дьяка Алферьева спорныхъ земель по иску Кіево-Кириловскаго монастыря съ Кіевскимъ магистратомъ» (1752 рік). На карті позначено 11 водяних млинів — 5 із них належало Кирилівському монастирю, а 6 — приватним особам (перший не підписано, наступні — вдови Тернолетової, Ризенка, Силенка, вдови Капачової, міщанина Коробки).

На плані Києва та околиць 1846 року позначено 13 водяних млинів на хуторах: Кронштейна, Кудашової, Маркевича, Голкунова (3 млини), Гродовського, Лакерди, Анненкова (2 млини), Розинки, Ланге, Ріхерта.

План 1850-х-1860-х років зафіксував лише у нижній течії 7 млинів, зокрема, 2 недіючі.

Із розвитком промисловості у другій половині ХІХ століття кількість водяних млинів на річці невпинно зменшується. Топографічна триверстова карта видання 1860-х років зафіксувала 8 млинів: на хуторах Дехтярі, Людвіга, Серебреникова, Ріхерта (2 млини), Маррів і ще 2 у нижній течії. А топографічна карта 1897 року фіксує лише 4 водяні млини.

Ймовірно, зникнення останніх Сирецьких млинів пов'язане із прокладанням у 1910-х роках долиною річки Сирець залізниці.

Наразі невідомі зображення (малюнки або фото) жодного із Сирецьких млинів.

• «Карта снятая и свидѣтельствованная по дукту дьяка Алферьева спорныхъ земель по иску Кіево-Кириловскаго монастыря съ Кіевскимъ магистратомъ» (1752 рік)
• План Києва та околиць 1842 року
• Триверствоа топографічна карта 1860-х років.
• Топографічна карта 1897/1918 років

• Північно-західні околиці Києва середини XVIII ст. на картах монастирських володінь