Ситенко Олексій Григорович — Вікіпедія

Олексій Григорович Ситенко
Олексій Ситенко
Народився	12 лютого 1927(1927-02-12)[1] Нові Млини, Борзнянський район, Конотопська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	11 лютого 2002(2002-02-11) (74 роки) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР,  Україна
Національність	українець
Діяльність	фізик-теоретик, фізик, викладач університету
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь	теоретична фізика
Заклад	Інститут фізики НАН України КНУ імені Тараса Шевченка ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Відомі учні	Бережной Юрій Анатолійович
Аспіранти, докторанти	Бережной Юрій Анатолійович
Членство	НАНУ Угорська академія наук
Відомий завдяки:	метод Ситенка-Глаубера
Нагороди

Олексі́й Григо́рович Сите́нко (нар. 12 лютого 1927, с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області — пом. 11 лютого 2002, Київ) — український фізик-теоретик, академік АН УРСР (обраний 1 квітня 1982), доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1961).

Народився 12 лютого 1927 р. в с. Нові Млини Батуринського району Чернігівської області. Після закінчення середньої школи 1944 р. у Краматорську і вступив до фізико-математичного факультету Харківського університету, який з відзнакою закінчив у 1949 році. Продовживши навчання в аспірантурі, у 1952 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук.

Працював у Харківському університеті асистентом, доцентом і професором теоретичної фізики. (1952—1961), в Інституті фізики АН УРСР (1961—1968). З 1963 року — одночасно професор Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. З 1965 очолював кафедру теорії ядра та елементарних частинок КДУ.

З 1968 року і до кінця свого життя О. Г. Ситенко працював в Інституті теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України спочатку завідувачем відділу теорії та ядерних реакцій (1968—2001), а з 1998 року — директором цього інституту.

Проводив дослідження у галузях ядерної взаємодії та процесів у плазмі. Дифракційна теорія ядерних процесів у світовій літературі дістала назву методу Ситенка — Глаубера. Йому належить фундаментальний внесок в теорію взаємодії високоенергетичних частинок і ядерних систем з ядрами. Сучасні уяви про ядерні процеси зіткнень при високих енергіях за участю складних частинок базуються на побудованій ним загальній теорії багаторазового дифракційного розсіяння.

Автор 17 монографій та понад 450 наукових статей.

• Заслужений діяч науки і техніки України (1996)^[2]
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992)^[3]
• лауреат премії НАН України імені М. М. Боголюбова (1994)
• лауреат премії АН УРСР імені К. Д. Синельникова (1976)
• лауреат Міжнародної премії ім. Вальтера Тіррінга (2000)
• орден Трудового Червоного Прапора (1977)
• орден Дружби народів (1987)

Був іноземним членом Королівської Шведської академії наук (1991), почесним членом Угорської академії наук (1997), членом Американського фізичного товариства (1992), членом Нью-Йоркської академії наук (2000), Соросівським професором (1994) та ін.

Старший син — Юрій Олексійович Ситенко (1951—2023), член-кореспондент НАН України, завідувач відділу теорії ядра і квантової теорії поля Інституту теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України^[4].

20 вересня 2013 на школі № 11 у Краматорську, де вчився Олексій Ситенко, встановлено меморіяльну дошку, автор — краматорський скульптор Іван Базилевський.

У м. Києві на будинку № 51-53 на вулиці Володимирській, де в 1970—2002 роках жив і працював науковець, встановлено меморіальну дошку^[5].

12 лютого 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 90 років з дня народження Олексія Ситенка (1927—2002), фізика.^[6]

В 2023 році ім'ям ученого перейменовано вулицю в рідному Краматорську.

• Ситенко О. Г. Теорія розсіяння. — К. : Либідь, 1993. — 332 с.
• Ситенко О. Г., Мальнєв В. М. Основи теорії плазми. — К. : Наукова думка, 1994. — 366 с.
• Ахиезер А. И., Ситенко А. Г., Тартаковский В. К. Электродинамика ядер. — К. : Наукова думка, 1989. — 432 с.
• Ситенко А. Г. Лекции по теории рассеяния. — К. : Вища школа, 1971. — 260 с.
• Ситенко А. Г. Теория ядерных реакций. — М. : Энергоатомиздат, 1983. — 352 с.
• Ситенко А. Г. Флуктуации и нелинейное взаимодействие волн в плазме. — К. : Наукова думка, 1977. — 248 с.
• Ситенко А. Г. Электромагнитные флуктуации в плазме. — Х. : Изд-во ХГУ, 1965. — 184 с.
• Ситенко А. Г., Тартаковский В. К. Лекции по теории ядра. — М. : Атомиздат, 1972. — 352 с.

• Храмов Ю. О. Ситенко Олексій Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 570. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• О. М. Закусило. Ситенко Олексій Григорович (біографія та науковий доробок)
• http://www.nbuv.gov.ua/Portal/All/herald/2002-03/20.htm
• http://www.biografija.ru/show_bio.aspx?id=118344
• http://tms.kiev.ua/?subs=TaeTh5klKJn&photo=100859&lang=ua Мемориальная доска посвящена О.Ситенко.