Ситенко Олексій Григорович — Вікіпедія
Олексій Григорович Ситенко | |
---|---|
Олексій Ситенко | |
Народився | 12 лютого 1927[1] Нові Млини, Борзнянський район, Конотопська округа, Українська СРР, СРСР |
Помер | 11 лютого 2002 (74 роки) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР, Україна |
Національність | українець |
Діяльність | фізик-теоретик, фізик, викладач університету |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Галузь | теоретична фізика |
Заклад | Інститут фізики НАН України КНУ імені Тараса Шевченка ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Відомі учні | Бережной Юрій Анатолійович |
Аспіранти, докторанти | Бережной Юрій Анатолійович |
Членство | НАНУ Угорська академія наук |
Відомий завдяки: | метод Ситенка-Глаубера |
Нагороди |
Олексі́й Григо́рович Сите́нко (нар. 12 лютого 1927, с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області — пом. 11 лютого 2002, Київ) — український фізик-теоретик, академік АН УРСР (обраний 1 квітня 1982), доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1961).
Народився 12 лютого 1927 р. в с. Нові Млини Батуринського району Чернігівської області. Після закінчення середньої школи 1944 р. у Краматорську і вступив до фізико-математичного факультету Харківського університету, який з відзнакою закінчив у 1949 році. Продовживши навчання в аспірантурі, у 1952 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук.
Працював у Харківському університеті асистентом, доцентом і професором теоретичної фізики. (1952—1961), в Інституті фізики АН УРСР (1961—1968). З 1963 року — одночасно професор Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. З 1965 очолював кафедру теорії ядра та елементарних частинок КДУ.
З 1968 року і до кінця свого життя О. Г. Ситенко працював в Інституті теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України спочатку завідувачем відділу теорії та ядерних реакцій (1968—2001), а з 1998 року — директором цього інституту.
Проводив дослідження у галузях ядерної взаємодії та процесів у плазмі. Дифракційна теорія ядерних процесів у світовій літературі дістала назву методу Ситенка — Глаубера. Йому належить фундаментальний внесок в теорію взаємодії високоенергетичних частинок і ядерних систем з ядрами. Сучасні уяви про ядерні процеси зіткнень при високих енергіях за участю складних частинок базуються на побудованій ним загальній теорії багаторазового дифракційного розсіяння.
Автор 17 монографій та понад 450 наукових статей.
- Заслужений діяч науки і техніки України (1996)[2]
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992)[3]
- лауреат премії НАН України імені М. М. Боголюбова (1994)
- лауреат премії АН УРСР імені К. Д. Синельникова (1976)
- лауреат Міжнародної премії ім. Вальтера Тіррінга (2000)
- орден Трудового Червоного Прапора (1977)
- орден Дружби народів (1987)
Був іноземним членом Королівської Шведської академії наук (1991), почесним членом Угорської академії наук (1997), членом Американського фізичного товариства (1992), членом Нью-Йоркської академії наук (2000), Соросівським професором (1994) та ін.
Старший син — Юрій Олексійович Ситенко (1951—2023), член-кореспондент НАН України, завідувач відділу теорії ядра і квантової теорії поля Інституту теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України[4].
20 вересня 2013 на школі № 11 у Краматорську, де вчився Олексій Ситенко, встановлено меморіяльну дошку, автор — краматорський скульптор Іван Базилевський.
У м. Києві на будинку № 51-53 на вулиці Володимирській, де в 1970—2002 роках жив і працював науковець, встановлено меморіальну дошку[5].
12 лютого 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 90 років з дня народження Олексія Ситенка (1927—2002), фізика.[6]
В 2023 році ім'ям ученого перейменовано вулицю в рідному Краматорську.
- Ситенко О. Г. Теорія розсіяння. — К. : Либідь, 1993. — 332 с.
- Ситенко О. Г., Мальнєв В. М. Основи теорії плазми. — К. : Наукова думка, 1994. — 366 с.
- Ахиезер А. И., Ситенко А. Г., Тартаковский В. К. Электродинамика ядер. — К. : Наукова думка, 1989. — 432 с.
- Ситенко А. Г. Лекции по теории рассеяния. — К. : Вища школа, 1971. — 260 с.
- Ситенко А. Г. Теория ядерных реакций. — М. : Энергоатомиздат, 1983. — 352 с.
- Ситенко А. Г. Флуктуации и нелинейное взаимодействие волн в плазме. — К. : Наукова думка, 1977. — 248 с.
- Ситенко А. Г. Электромагнитные флуктуации в плазме. — Х. : Изд-во ХГУ, 1965. — 184 с.
- Ситенко А. Г., Тартаковский В. К. Лекции по теории ядра. — М. : Атомиздат, 1972. — 352 с.
- ↑ ідентифікатор VIAF
- ↑ Указ Президента України від 7 березня 1996 року № 168/96 «Про присвоєння почесного звання "Заслужений діяч науки і техніки України"»
- ↑ Указ Президента України від 19 грудня 1992 року № 611/92 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1992 року»
- ↑ Алла Таньшина. ОЛЕКСІЙ ГРИГОРОВИЧ СИТЕНКО: КЕРМАНИЧ, УЧЕНИЙ, ГРОМАДЯНИН // EAST EUROPEAN JOURNAL OF PHYSICS. — 2021. — № 1. — С. 104—109.
- ↑ Відкрито меморіальну дошку видатному українському вченому-фізику академіку НАН України Олексію Григоровичу Ситенку. Архів оригіналу за 7 червня 2014. Процитовано 4 червня 2014.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році»
- Храмов Ю. О. Ситенко Олексій Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 570. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- О. М. Закусило. Ситенко Олексій Григорович (біографія та науковий доробок)
- http://www.nbuv.gov.ua/Portal/All/herald/2002-03/20.htm
- http://www.biografija.ru/show_bio.aspx?id=118344
- http://tms.kiev.ua/?subs=TaeTh5klKJn&photo=100859&lang=ua Мемориальная доска посвящена О.Ситенко.