Скіфський лук — Вікіпедія

Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (червень 2014)

Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (листопад 2019)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2019)

На території Причорномор'я у часи скіфів був доволі розповсюдженний один із перших композитних луків, також відомий за назвою "скіфський".

Він набув найширшого поширення у скіфському просторі, про що переконливо свідчать сотні тисяч наконечників стріл "скіфського" типу, знайдених на величезній території — від крайнього заходу Європи до глибин Сибіру. Виняткова близькість типів наконечників, знайдених на неосяжних просторах, дозволяє стверджувати використання воїнами і мисливцями однакових луків чи дуже близьких типів. Переконливим свідченням скіфського луку є також пам'ятники образотворчого мистецтва.

Однією з особливостей скіфських луків є загнуті краї кінців. Так вони зображені усім предметах торевтики. Про загнуті кінці скіфських луків згадував Есхіл; про «криві луки» скіфів читаємо в стародавніх схолях до «Одіссеї»

Найбільш чітке зображення скіфського луку знаходиться на посудині з Куль-Оби. Його тримає в руках воїн та натягує на нього тетиву. лук невеликий, з плечами різної величини та різного вигину, кінці сильно відігнуті назовні.

До цього луку повністю підходить опис, залишений Амміаном Марцелліном: «В той же час як луки всіх народів згинаються з гнучких тіл, луки скіфські - вигнуті з обох боків широкими і глибокими всередину рогами, мають вигляд півмісяця, а середину їх поділяє прямий та круглий брусок» ^[1]

Однією з особливостей скіфських луків є загнуті краї кінців. Так вони зображені усім предметах торевтики. Про загнуті кінці скіфських луків згадував Есхіл ^[2]; про «криві луки» скіфів читаємо в стародавніх схолях до «Одіссеї»^[3]

З наявних у розпорядженні археологів матеріалів можна лише говорити про широке розповсюдження в Скіфії асиметричного, порівняно невеликого луку, що складався з кількох дерев'яних частин та використанням у конструкції деталей з кори, рогу, кістки і, очевидно, сухожиль. Такий лук і слід називати композитним.

за даними вчених, довжина натягнутого скіфського луку становила 1/5 або 1/2 людського зросту, щи становило приблизну довжину у 60-70 см.

Єдиний на території Скіфії лук  порівняно непоганого збереження, був знайдений в кургані «Три брати» недалеко від Керчі в 1967 р. За описом знахідки поруч зі стрілами лежало тіло луку довжиною 67 см. Це був сегментоподібний лук, що складався з трьох дерев'яних пластин, обмотаних по спіралі смужкою кори шириною 1,3 - 1,5 см.^[4][5]

Загальна товщина тіла складала 2 см.

Тетива - найважливіша частина луку. Вона повинна бути міцною, щоб виносити багаторазові навантаження при вдяганні на лук, стрільбі та бути стійкою до деформації, що неминуче супроводжуються як  при натягуванні тетиви, так і при скороченні.

Тонка тетива у похованнях скіфів зберегтися не могла, тому точних археологічних данних ми не маємо.

Що ж до наративних джерел, то в давніх схолях до «Іліади» тетива скіфських луків, що виготовлена ​​з кінського волосу, протиставляється воловій тетиві критян. Можливість використання тетиви з кінського волосу підтверджується даними етнографії. Для цієї ж мети могли використовуватися кінські жили.

Стріли, що використовувалися скіфами, зазвичай складалися з трьох частин наконечника, держака та оперення. Загальна довжина держака скіфських стріл складала 60 см. Порода дерева, з якого виготовлені держаки скіфських стріл, практично ще не підлягає визначенню. Вчені зазначають, що для цієї мети застосовувалися береза, ясен, тополя. Древко мало бути без сучків і легко піддаватися обробці за допомогою такої нескладної зброї, як ніж, що нерідко входив до загального інвентарю скіфа.

Древко стріл також виготовлялися і з очерету. Такі древка були знайдені в курганах під Смілою та в Малій Цимбалці, відомі і серед пам'ятників савроматів і сарматів.

Широке поширення в стародавньому світі очерету для виготовлення держаків досить очевидне:: він досить міцний, ідеально прямий, не вимагає майже жодної обробки. Важливим також є той факт, що він розповсюдженний практично на. всіх берегах водойм Євразії. Недоліком тростини є його крихкість, що можна запобігти загартуванню стебла на вогні.

1. ↑ Истории, XXII, 8, 10-ВДИ. 1949 № 3, с 285
2. ↑ Эсхил, 214, Хоэфоры, 154 - ВДИ. 1947. №3, с. 285
3. ↑ ВДИ. 1947 § 1, с 298. фр. 136
4. ↑ Бессонова С.С. (1971). Погребение ТУ в. до н. 5. из Трехбратнего кургана.— В ки.: Скиф- ские древности (рос.). Киев. с. 247.
5. ↑ Смирнов К. Ф. (1961). Вооружение савроматов. № 101 (рос.). МИА. с. с. 31—69. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)