Славинський Микола Борисович — Вікіпедія

Славинський Микола Борисович
Народився28 березня 1948(1948-03-28) (76 років)
Світловодський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Діяльністьписьменник
Alma materКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творівукраїнська, російська
Жанрпоезія, проза
ПреміїМіжнародна премія імені Володимира Винниченка

Мико́ла Бори́сович Слави́нський (*28 березня 1948(19480328), село Павлівка Світловодського району Кіровоградської області) — український прозаїк і журналіст, літературний критик.

Член Національної спілки письменників України (з 1988). Директор видавництва «Український письменник».

Біографія

[ред. | ред. код]

1978 року закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у газетах «Молода гвардія» та «Літературна Україна», завідувачем відділу журналу «Київ», у часописах «Україна», «Слово і час», «Віче», головним редактором журналу «Науковий світ». Член ради та президії Національної спілки письменників України.

8 квітня 2016 ухвалою правління Національної спілки письменників України Микола Славинський затверджений на посаду директора видавництва «Український письменник».[1]

Творчість

[ред. | ред. код]

Видав збірку літературно-критичних есе «Як зловити сонячний промінь» (1980), «Волшебные звезды детства» (1984), «Від імені свого покоління» (1985), документально-художню книжку (у співавторстві з Едуардом Першиним) «Ключі до заповітного»[2] (1987), повість «Третій арешт» (журнал Київ, 1983). Автор багатьох літературознавчих досліджень, кримінального роману «Немовлята сатани» (2008), документальної оповіді «Євген Товстуха: двадцять тисяч секретів», «Тайнопис миті» та інших творів.

Книжку Миколи Славинського «Колеги: шляхи та роздоріжжя» (Київ: Дивосвіт, 2014) Національна спілка письменників України висунула на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2016 року[3].

Секретар НСПУ, голова творчого об'єднання пригодників та фантастів.[1]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Тетяна Череп-Пероганич (6 червня 2016). Микола Славинський: «Мрію перетворити „Український письменник” на потужний спілчанський видавничий центр». Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 18 червня 2016.
  2. Книга в бібліотеці «Чтиво»
  3. Офіційний вебсайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. «Колеги: шляхи та роздоріжжя». Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 22 серпня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. Славинський Микола. Поет, критик, публіцист [біографічна довідка] / Національна спілка письменників України. Біобібліографічний довідник. — Київ, «Український письменник», 2023. стор. 928-929
  2. Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6., с. 426
  3. Микола Славинський: [біогр. довід.] // Сучасні письменники України: біобібліографічний довідник / Національна спілка письменників України; упоряд. А. І. Гай; ред. О. Курило. — Уточнений і доп. — Біла Церква: Київське обласне творче об'єднання «Культура»: Буква, 2012. — С. 412.