Соловкін Петро Георгійович — Вікіпедія

Петро Георгійович Соловкін (1944 —1976) — радянський і український композитор. Представник «Київського авангарду» (долучився у 1962 р.^[1]).

Навчався у Київській консерваторії, клас А. Штогаренка^[2]. Серед написаних творів: Соната для фортепіано (1967)^[3], "Інтродукція, рондо й медитація" (1969-1971), Концерт для фортепіано з оркестром (1970), «Сфери», «Три мініатюри» для мецо-сопрано та фортепіано (на вірші А. Фета та О. Блока, 1973)^[4].

Творчість Соловкіна відзначається експериментальними підходами і поєднанням різних стилів, що було характерним для київських авангардистів 1960-х років. Він був частиною творчого кола, яке включало відомих українських композиторів, таких як Валентин Сильвестров і Леонід Грабовський^[5][6].

• Принципи співвідношення слова та музики у вокальних циклах композиторів другої половини XX століття - Калініна Анна Сергіївна, дисертація (PDF).
• Петро Соловкін і «Київський аванґард».
• Аудіовізуальний проект «Київський авангард 1960-х. Школа Бориса Лятошинського».