Солярний клімат — Вікіпедія

Солярний клімат (лат. solaris — сонячний) або радіаційний клімат — теоретично обчислене надходження і розподіл по земній поверхні сонячної радіації без врахування місцевих кліматоутвірних чинників.

Променева енергія Сонця є основним джерелом тепла та світла, такого важливого для життя на Землі. Радіація Сонця перетворюється в тепло частково вже в самій атмосфері, але головним чином — на земній поверхні. Вона нагріває верхні шари ґрунту та води, а від них і повітря.

Солярний клімат залежить від видимого руху Сонця та визначається потоком сонячної радіації на верхню межу атмосфери. На різних географічних широтах, в різні моменти і пори року він не однаковий.

У тропічному поясі потік сонячної радіації на межу атмосфери має річний потік з невеликою амплітудою і двома максимумами протягом року.

У помірних поясах потік сонячної радіації на горизонтальну поверхню на межі атмосфери літом порівняно мало відрізняється від потоку в тропіках: менша висота сонця компенсується збільшеною тривалістю дня. Взимку потік радіації зменшується з географічною широтою.

В межах атмосфери приплив сонячної радіації залежить від вмісту водяної пари і пилу, різною хмарністю і іншими особливостями газового стану атмосфери.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2015)