Сомалі (народ) — Вікіпедія

Сомалі
Ареал	Сомалі,  Ефіопія,  Ємен,  Кенія,  Джибуті,  ОАЕ і  Саудівська Аравія
Мова	сомалійська мова
Релігія	сунізм

Сомалі́ (або сомалі́йці) — кушитський народ на сході Африки, основне населення держави Сомалі.

Чисельність сомалійців у Сомалі — близько 10 млн осіб^[1]. Сомалі також живуть у Ефіопії (4,6 млн осіб), Еритреї (0,1 млн осіб), Джибуті (південь країни — 0,5 млн осіб), Кенії (Північно-Східна провінція — 0,9 млн осіб), Ємені 1,0 млн та Італії.

Загальна чисельність сомалі — близько 17 млн осіб.

Мова сомалійців — сомалі, належить до кушитських.

За релігією сомалі — мусульмани-суніти (прийняття ісламу — близько 1200 року).

Історично можна відстежити генеалогію племен сомалійців не раніше початку 2-го тисячоліття. Сомалійські клани згідно з традицією своє походження пов'язують з Шарифами, родиною пророка Мухаммеда. Проте безліч фактів, від мовних свідчень до артефактів, вказують на прихід предків сомалійців з територій сучасної Південної Ефіопії.

Середньовіччя позначене клановими сутичками й війнами сомалійських племен, а також ворожнечею з сусідами (Ефіопською імперією та оромо).

У 1960 Сомалі (колишня колонія Британії та Італії) отримала незалежність; Франція лишила ж за собою колонії — й ті лише 1977 року проголосили незалежність (держава Джибуті). Через вічну кланову ворожнечу усі 90-р. 20 ст. в Сомалі відбулась громадянська війна, яка закінчилась встановленням порядку на Півночі країни (колишній Британській колонії) й продовженням неспокою на Півдні (Могадішо).

У політиці провідну роль відіграють ісламські фундаменталісти.

Традиційне заняття — кочове скотарство; розводять верблюдів та, меншою мірою, дрібну рогату худобу й кіз. Землеробство (берегами річок) має підсобний характер. Вирощують сорго, бавовник, тютюн, бобові та кукурудзу. В горах, де багато дощів, займаються садівництвом. На узбережжі Червоного моря займаються рибальством. Розвинуті ремесла — чинбарство, деревообробка.

Зберігається племінна організація.

Сомалійці мають багату усну традицію й поезію.

• Народы мира, М., 1988
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.