Сон Едуард Васильович — Вікіпедія

Едуард Сон
Особисті дані
Повне ім'я	Едуард Васильович Сон
Народження	18 серпня 1964(1964-08-18) (60 років)
	Караганда, СРСР
Зріст	176 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981–1985 «Кайрат» 31 (2) 1986–1987 «Іскра» (Смоленськ) 76 (9) 1988–1991 «Дніпро» Д 96 (27) 1991–1993 «Газелек» 32 (13) 1993–1994 «Перпіньян» 27 (14) 1994–1998 «Руан»  ? (?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Едуард Васильович Сон (каз. Эдуард Васильевич Сон, нар. 18 серпня 1964, Караганда) — радянський та казахський футболіст, що грав на позиції нападника. Майстер спорту СРСР (1988).

Виступав, зокрема, за клуб «Дніпро» (Дніпропетровськ), у складі якого став чемпіоном та володарем Кубка СРСР, а також найкращим бомбардиром клубу у сезоні.

Почав займатися футболом у групі підготовки карагандинського «Шахтаря» у Серіка Бердаліна, з 1979 року навчався в спортінтернаті в Алма-Аті^[1].

1980 року був запрошений до «Кайрата». Перші три сезони грав у дублі, а у 1983–1985 роках виступав за основний склад, зігравши за цей час 31 гру, в якій забив 2 голи.

Армійську службу проходив в 1986–1987 роках в смоленській «Іскрі», з якою перший сезон грав у Першій лізі, а другий — у Другій.

1987 року, після кубкового матчу проти нікопольського «Колоса», вирішив прийняти пропозицію дніпропетровського «Дніпра». У новому клубі Сон розраховував на місце нападника, але через високу конкуренцію був переведений Кучеревським на місце лівого півзахисника. У першому сезоні за новий клуб зіграв 29 матчів забив 8 м'ячів.

У команді провів 4 сезони, став чемпіоном та володарем Кубка СРСР, грав у єврокубках^[2]. У сезоні 1990 року став найкращим бомбардиром клубу, забивши 10 м'ячів у 23 матчах

1991 року виїхав до Франції, де виступав за команду другого дивізіону «Газелек». З французьким клубом був укладений контракт на 4 роки. У першому сезоні отримав травму хрестоподібних зв'язок та меніска. Більше півроку лікувався, з гри вибув на 9 місяців. Після такої серйозної травми клуб хотів розірвати зі ним контракт, але Сон наполегливою працею довів свою необхідність команді і у другому сезоні став найкращим бомбардиром команди. Однак клуб втратив професійний статус вилетівши з Ліги 2, що стало причиною розриву контракту.

1993 року прийняв пропозицію клубу Ліги 3 «Перпіньяна». У складі нової команди зайняв 1-е місце в лізі і став найкращим бомбардиром з 14 м'ячами. Сон розраховував продовжити контракт ще на два роки, але після повернення з відпустки виявилося, що у «Перпіньяна» бюджет не дозволяє тримати команду в другому дивізіоні. На зниження зарплати Сон не погодився і клуб розірвав контракт з нападником^[3].

Після цього Сон намагався влаштуватися в Ізраїлі, але достатньо скоро повернувся до Франції. Після зустрічі з президентом аматорського клубу «Руан», прийняв запрошення виступати за цю команду. До 1998 грав за «Руан», паралельно займаючись бізнесом^[4].

Виступав за юнацькі та молодіжну збірні СРСР з 1980 по 1985 роки.

Живе в Руані, власник фірми з текстильної промисловості^[5].

• Чемпіон СРСР: 1988
• Віце-чемпіон СРСР: 1989
• Володар Кубка СРСР: 1988/89
• Володар Кубка сезону СРСР: 1988
• Володар Кубка Федерації футболу СРСР: 1989

• Майстер спорту СРСР: 1988
• Найкращий бомбардир «Дніпра»: 1990

З дружиною Мариною познайомився в Смоленську. Старший син — Євген (1989 р., названий на честь колишнього тренера «Дніпра» Євгена Кучеревського^[6]), молодший — Андрій (1993 р.н..).

• Статистика футболіста на сайті klisf.ru^{[недоступне посилання з липня 2019]} (англ.)
• Сон Едуард Васильович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Сон Едуард Васильович на сайті transfermarkt.com (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.