Соос — Вікіпедія

Соос (дав.-гр. Σόος) — напівлегендарний цар Спарти близько 930—890 роках до н. е. Ім'я перекладається «Стабільний». Про нього згадує Платон, але не вказаний Геродотом.

Син царя Прокла. За його панування було скасовано права ілотів, фактично перетворивши їх на рабів. Можливо це була відповідь на потужне ілотське повстання.

Здійснював якісь військові кампанії в Аркадії. Напевне це відповідає повідомленю Плутарха, відповідно до якого мешканці місто Клітор (Клейтор) в Аркадії контролювали вихід до джерел води, не допускаючи спартанців. Соос домовився, що поверне Клітору землі, раніше загарбані, натомість Спарта отримує воду. Соос обіцяв царство тому з вояків, хто не стане пити. Проте все напилися, крім царя, і тоді він на цій підставі відмовився виконувати договір.

За іншими відомостями Соос воював з містом-державою Клітор за мідні копальні. На початку досяг певних успіхів, але зрештою зазнав поразки. Проте на думку дослідників в цей час спартанці не вели жодних війн в Аркадії.

Йому спадкував син Евріпонт.

• Hans Volkmann: Soos. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 268.