Соціалістична єдина партія Німеччини — Вікіпедія

Соціалістична єдина партія Німеччини

Sozialistische Einheitspartei Deutschlands
Країна НДР Редагувати інформацію у Вікіданих
Голова партії
Ген. секретарВальтер Ульбріхт, Еріх Гонеккер і Еґон Кренц Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування21 квітня 1946
Дата розпуску18 грудня 1989
Штаб-квартираFormer Reichsbank buildingd, Мітте, Берлін, НДР Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідеологія
Позиціяультраліва[3]
Молодіжна організаціяFree German Youthd Редагувати інформацію у Вікіданих
Членство в міжнародних організаціяхКомінформ
Кількість членів 2 260 979 (1989)[4]
Друкований органNeues Deutschland

Соціалістична єдина партія Німеччини (нім. Sozialistische Einheitspartei Deutschlands вимова [zotsi̯aˈlɪstɪʃə ˈʔaɪnhaɪtspaʁˌtaɪ ˈdɔʏtʃlants] ( прослухати), SED вимова [ˌɛsʔeːˈdeː] ( прослухати)[5]) — була правлячою у Східної Німеччини марксистсько-леніністською[6] політичною партією, створеної у 1946 році в радянській окупаційній зоні Німеччини внаслідок об'єднання комуністичної (КПН) та соціал-демократичної партій Німеччини. Грала провідну роль у будівництві соціалістичної системи в НДР. У 1990 році на її основі створена Партія демократичного соціалізму (ПДС), пізніше ще раз перейменована у партію «Ліві».

Історія

[ред. | ред. код]

СЄПН була заснована 21 квітня 1946 у результаті злиття членами Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) і Комуністичної партії Німеччини (КПН), які проживали в радянській окупаційній зоні Німеччини та окупованому Радянським Союзом секторі Берліна. Об'єднавчий з'їзд обрав двох співголів, щоб представляли обидві партії: Вільгельм Пік, колишній лідер КПН, і Отто Гротеволь, лідер СДПН. Союз двох партій мав спочатку поширюватися на всю окуповану Німеччину, проте він був відхилений послідовно в трьох західних окупаційних зон, в яких обидві партії залишалися незалежними. Об'єднання двох партій, таким чином пройшло тільки в радянській зоні.

II з'їзд партії було скликано 20-24 липня 1947 року. Він прийняв свіжий статут партії і перетворив виконавчий комітету партії в ЦК. Третій з'їзд партії був скликаний у липні 1950 року і підкреслив важливість промислового прогресу. Промисловий сектор, у якому було задіяно 40% працездатного населення, був підданий подальшій націоналізації, яка призвела до утворення «народних підприємств» (нім. Volkseigener Betrieb, VEB). Ці підприємства охоплювали 75% промислового сектора.

VI з'їзд партії було скликано 15-21 січня 1963 року. З'їзд схвалив нову програму партії і новий статут членства в партії. Вальтер Ульбріхт був переобраний першим секретарем партії.

ПримІтки

[ред. | ред. код]
  1. Derbyshire, J Denis; Derbyshire, Ian (1989). Political Systems Of The World (PDF). Allied Publishers Limited. с. 115. ISBN 978-81-7023-307-7. Процитовано 31 січня 2025.
  2. Gabriel Berger: Mir langt’s, ich gehe. Der Lebensweg eines DDR-Atomphysikers von Anpassung zu Aufruhr. Herder, Freiburg im Breisgau 1988, ISBN 3-451-08408-2, S. 42.
  3. Rogers, Daniel E. (September 1993). Transforming the German Party System: The United States and the Origins of Political Moderation, 1945-1949. The Journal of Modern History. JSTOR. 65 (3): 512—541. doi:10.1086/244673. JSTOR 2124849. Процитовано 31 січня 2025. The far Left is more easily described, since after 1945 it presented only two parties to voters and the Allies: the KPD and the Socialist Unity Party (SED).
  4. Dirk Jurich, Staatssozialismus und gesellschaftliche Differenzierung: eine empirische Studie, p.31. LIT Verlag Münster, 2006, ISBN 3825898938
  5. Orlow, Dietrich (29 жовтня 2015). Socialist Reformers and the Collapse of the German Democratic Republic. Springer. ISBN 9781137574169.
  6. Political Systems Of The World. Allied Publishers. с. 115–. ISBN 978-81-7023-307-7.

Література

[ред. | ред. код]
  • Нефёдов В. В. СЕПГ и культура ГДР. Историческая монография. Градец-Кралове, 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]