Спалахуючі зорі — Вікіпедія
Спалахуючі зорі або Зорі типу UV Кита — зорі головної послідовності пізніх спектральних класів K та M (червоні карлики малої маси), які зазнають короткочасного посилення блиску (спалахів) з амплітудою 0,3–6m (у видимих променях)[1]. Світність збільшується в усьому діапазоні від радіохвиль до рентгенівського випромінювання, в ультрафіолетовому випромінюванні амплітуда спалахів більша. Назва типу походить від позначення зорі UV Кита, відомої також як Лейтен 726-8 B.
Вважається, що спалахи спалахуючих зір мають ту ж природу, що й сонячні[1], оскільки вони відбуваються за рахунок електромагнітної енергії, накопиченої в атмосфері зорі, але спалахи на Сонці набагато слабші не лише за відносною величиною (адже Сонце набагато яскравіше червоних карликів), а й за абсолютною (тобто, за кількістю вивільненої під час спалаху енергії).
Спалахи можуть тривати від кількох хвилин до кількох годин, середній інтервал між ними — від однієї години до десятків діб. Закономірностей у розподілі спалахів за часом не виявлено[1]. Початок спалаху відбувається набагато швидше, ніж згасання: зоря може збільшити свій блиск удвічі за кілька секунд. Під час спалаху різко змінюється спектр зорі: у синій та ультрафіолетовій ділянках з'являється неперервний спектр випромінювання.
Зорі типу UV Кита являють собою найчисленніший клас змінних зір[1], але через тьмяність їх важко помітити з великої відстані, тому відомо їх не дуже багато — усі відомі спалахуючі зорі розташовані в межах 60 світлових років. До цього класу належить більшість найближчих до Сонця зір, зокрема Проксима Центавра, DX Рака , Вольф 359.
Уперше про спалахову активність серед пізніх зір повідомив Адріан ван Маанен у 1945 році, спостерігаючи зорі WX Великої Ведмедиці[en] та YZ Малого Пса[en][2]. однак найвідомішою спалаховою зорею є UV Кита (Лейтен 726-8), яку вперше спостерігали у 1948 році[3].
- Лейтен 726-8 — подвійна система, компонентом якої є зоря-прототип (UV Кита).
- Сонячний спалах
- Змінні зорі
- ↑ а б в г Спалахуючі зорі // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 444. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Joy, Alfred H. (1954-02). (Macintosh; Intel Mac OS X 10_15_7) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/110.0.0.0 Safari/537.36 Citoid/WMF (mailto:[email protected])&ssu=&ssv=&ssw=&ssx=eyJyZCI6ImlvcC5vcmciLCJfX3V6bWYiOiI3ZjYwMDBiZmE0ZjFkYy0wZWJjLTRjNGQtODcyZi1mZDA0NjdiMWViOWQxNzM4MDg4Mzg1OTQ0MC01NTZkN2M4ZTAwYjExNDY0MTAiLCJ1em14IjoiN2Y5MDAwNWNlOWJiOWYtOWRkOS00ZThmLWI0NDAtMjkyNTVkMzAxYjQ5MS0xNzM4MDg4Mzg1OTQ0MC1hZTFhN2RlZjEwNjVmNzMzMTAifQ== Variable Stars of Low Luminosity. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Т. 66. с. 5. doi:10.1086/126639. ISSN 0004-6280. Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Luyten, W. J. (1 грудня 1949). New stars with proper motions exceeding 0.5" annually. The Astronomical Journal. Т. 55. с. 15. doi:10.1086/106322. ISSN 0004-6256. Процитовано 28 січня 2025.
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |