Срібняк Ігор Володимирович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Срібняк.
Ігор Срібняк
Ігор Срібняк у 2011 році
Ігор Срібняк у 2011 році
Ігор Срібняк у 2011 році
Народився15 вересня 1963(1963-09-15) (61 рік)
Мелітополь, Запорізька область УРСР
КраїнаУкраїна
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materКиївський державний університет імені Т. Г. Шевченка
Галузьвсесвітня історія, історія України
ЗакладКиївський університет імені Бориса Грінченка
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор наук
У шлюбі зМарина Палієнко
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України
Нагрудний знак МОН України «За наукові та освітні досягнення»
Нагрудний знак МОН України «За наукові та освітні досягнення»

Ігор Володимирович Срібняк (15 вересня 1963, Мелітополь, Запорізька область) — український історик. Доктор філософії Українського вільного університету (1996), доктор історичних наук (2000), професор (2002). З 2013 року — завідувач кафедри всесвітньої історії Історико-філософського факультету Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Заслужений діяч науки і техніки України (2015). Лауреат Нагороди імені Івана Виговського, Польща (2017—2018).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 вересня 1963 в місті Мелітополь (тоді — Запорізька область УРСР). Закінчив середню школу № 22 Мелітополя (1980). Випускник історичного факультету (1990, відзнака за навчання) та аспірантури Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1994).

Наукова кар'єра

[ред. | ред. код]

У червні 1995 р. Ігор Срібняк захистив дисертацію кандидата історичних наук на тему «Військова діяльність Уряду УНР в екзилі (1921—1924 рр.)» (Київський університет імені Тараса Шевченка). У серпні 1996 р. — дисертацію доктора філософії на тему «Полонені вояки-українці в Німеччині та Австро-Угорщині та формування українських військових частин в часі Першої світової війни» (Український вільний університет, Мюнхен). У жовтні 2000 р. захистив дисертацію доктора історичних наук на тему «Полонені та інтерновані вояки-українці в Європі (1914—1924 рр.)» (Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України)[1].

Сфери наукового інтересу — історія Азії і Африки; історія Греції, Італії, Османської імперії, України; історія української та зарубіжної журналістики й періодики у XVII—XX століттях; історія української політичної еміграції міжвоєнної доби; таборове повсякдення полонених та інтернованих українських вояків у країнах Центральної та Східної Європи (1914—1925 роки)[2].

З 1999 р. Ігор Срібняк проводив спільні наукові дослідження з викладачами Інституту історії та архівістики Університету Миколая Коперника (Торунь, Польща), наслідком чого стала публікація кількох статей та брошур, присвячених таборовому повсякденню полонених й інтернованих українських вояків[k 1].

У 2002 р. разом із професором Університету Миколая Коперника Збіґнєвом Карпусем Ігор Срібняк заснував польсько-український науковий журнал «Nad Wisłą і Dnieprem. Polska і Ukraina w przestrzeni europejskiej — przeszłość і teraźniejszość» («Над Віслою і Дніпром. Польща і Україна в європейській перспективі: історія та сучасність»). Станом на сьогодні вийшло чотири його номери і один спецвипуск.

Ігор Срібняк є головним редактором міждисциплінарного наукового журналу «Українська орієнталістика» (видається з 2006, до сьогодні вийшло 8 його номерів, № 7—8 (2013—2014) — спільно з Університетом Ланчжоу, Китайська Народна Республіка.

Срібняк організував та очолював (до травня 2015) Науково-дослідний центр орієнталістики імені Омеляна Пріцака Національного університету «Києво-Могилянська академія». Був одним з ініціаторів заснування в НаУКМА магістерської програми «Юдаїка»[3].

Входить до складу редколегій українських наукових журналів «Емінак», «Схід», «Київські історичні студії», «Архіви України», «Проблеми всесвітньої історії», «Інтермарум: історія, політика, культура», «Вісник Маріупольського державного університету» (Серія: «Історія, політологія»), «Етнічна історія народів Європи» та наукових рад польських академічних журналів «Spheres of Culture» (Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні), «Studia z Dziejów Polskiej Historiografii Wojskowej» (Університет імені Адама Міцкевича у Познані), «Czasopismo Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich» (Національний інститут імені Оссолінських у Вроцлаві), «Historia i Polityka» (Університет Миколая Коперніка в Торуні), «Facta Simonidis», «Rocznik Grudziądzki».

З 2014 р. обіймає посаду провідного наукового співробітника відділу теорії і методології всесвітньої історії ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» (за сумісництвом).[4]

Викладацька діяльність

[ред. | ред. код]

Після здобуття вищої освіти Ігор Срібняк працював викладачем кафедри політології та соціології Мелітопольського інституту механізації сільського господарства (1990—1991; сьогодні — Таврійський державний агротехнологічний університет). Згодом став викладачем історії Міжнародного Соломонового університету за сумісництвом (Київ, 1991—1999); старшим викладачем, доцентом, професором кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету (1995—2009, останні три роки — директором Інституту східних мов згадуваного університету).

У 2001—2012 Срібняк працював професором Могилянської школи журналістики, з 2009 по 2011 — головним науковим співробітником НаУКМА. Професор історії в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка (2012—2013), з 2013 і дотепер — завідувач кафедри всесвітньої історії факультету суспільно-гуманітарних наук цього університету.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Ігор Срібняк є автором понад 300 наукових праць, у тому числі шістьох індивідуальних монографій, кількох підручників та навчальних посібників.

Повний збірник бібліографії Срібняка:

  • Бібліографія опублікованих праць І. В. Срібняка // Українська орієнталістика: Збірник наукових праць. — К., 2007—2008. — Вип. 2—3. — С. 276—282.

Табори полонених та інтернованих вояків-українців в Європі (1914—1924):

Османістика:

  • Срібняк І. Військо капикулу в Османській імперії: особливості формування, організаційна структура, номенклатура офіцерських посад // Українська орієнталістика; Гол. ред. І. В. Срібняк. — К., 2009—2010. — Вип. 4—5. — С. 93—109.
  • Срібняк І. Гвардія османських султанів у XIV—XVII ст. (уніформа і озброєння вояків, емблеми і прапори частин) // Студії з архівної справи та документознавства / Держкомархів України, УНДІАСД; [редкол.: С. Г. Кулешов (голов. ред.) та ін.]. — К., 2010. — Т. 18. — С. 134—137.
  • Срібняк І. Яничарський корпус османської армії (1362 р. — кінець XVI ст.) // Україна у Центрально-Східній Європі. — К.: Інститут історії НАН України, 2010. — Вип. 9—10. — С. 26—41.
  • Срібняк І. Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад // Сіверянський літопис. — Чернігів, 2011. — № 1. — С. 106—112.
  • Срібняк І. Структура та особливості комплектування збройних сил Османської імперії (XIV—XV ст.) // Східний світ. — К., 2011. — № 1. — С. 89—98.
  • Срібняк І. Кінні, артилерійські та спеціальні підрозділи корпусу капикулу в структурі османського війська // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. — Острог: Національний університет «Острозька академія». — Острог, 2011. — Вип. 17. — С. 306—317.
  • Срібняк І. Військова та державотворча діяльність перших османських султанів // Слов'янський вісник. Зб. наук. праць. — Рівне, 2011. — С. 143—146.
  • Дудар Р., Срібняк І. Військово-морські сили Османської імперії (XV — початок XIX ст.) // Українська орієнталістика: Зб. наук. праць / Голов. ред. І. В. Срібняк. — К., 2012. — Вип. 6. — С. 137—140.
  • Срібняк І. Регулярні формування в складі османського середньовічного війська: оджак капикулу // Spheres of Culture. Journal of Philological, Historical, Social and Media Communication, Political Science and Cultural Studies / Ed. by Ihor Nabytovych. — Lublin, 2012. — Vol. 2. — C. 224—236.
  • Дудар Р. В., Срібняк І. В. Збройні сили Османської імперії (XIV—XVIII ст.): історія розвитку, структура, бойові кондиції. — К., 2013. — 50 с.

Історія преси:

  • Срібняк І. Становление и развитие периодики в Корее (конец XIX — 90-е гг. XX ст.) // Мугунхва: периодическое издание Корейского культурного центра. — К., 2009. — № 7 (март-май). — С. 25—30.
  • Срібняк І. Газетно-журнальна періодика Японії (1861—2005 рр.): репертуар, система розповсюдження, особливості редакційно-видавничого менеджменту // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наук. праць присвячений пам'яті Омеляна Пріцака. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2010. — Вип. 28. — С. 295—301.
  • Срібняк І. Перші періодичні видання в Османській імперії // Сучасні тенденції сходознавства. Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф., 13—14 травня 2011 р. — Харків: Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, 2011. — С. 129—133.
  • Срібняк І. Газетно-журнальная периодика в Китае: становление, информационное обеспечение, основные тенденции развития // Пути Поднебесной. Сб. науч. трудов. Вып. ІІ. / Ред. кол. А. Н. Гордей (отв. ред.), Лу Гуйчэн (зам. отв. ред.) [и др.]. — Минск: РИВШ, 2011. — С. 396—402.
  • Срібняк І. Виникнення та основні тенденції розвитку османської періодики (друга третина XIX ст.) // Учёные записки Таврического национального университета им. В. Вернадского. Серия «Филология, социальные коммуникации». — Симферополь, 2011. — Т. 24(63). — № 3. — С. 203—208.
  • Срібняк І. Газета «Асахі Шімбун» в суспільно-політичному та культурному житті Японії // Мовні і концептуальні картини світу. — К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2012. — Вип. 40. — С. 334—339.
  • Срібняк І. Радіо- і телесегмент мас-медійного поля Японії // Мовні і концептуальні картини світу. — К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2013. — Вип. 45. — С. 347—351.
  • Срібняк І. Розвиток корейських ЗМІ в умовах японської військово-політичної присутності (1905—1945 рр.) // Мовні і концептуальні картини світу. — К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2014. — Вип. 49. — С. 290—294.
  • Срібняк І. Інформаційна агенція «Рейтер»: виникнення, особливості розвитку, сучасний стан // Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Зб. наук. праць (філол. науки) / Київ. ун-т ім. Б.Грінченка. — К., 2014. — № 3. — С. 65—69.
  • Срібняк І., Крошка Я. Інформаційна агенція «Сіньхуа»: до історії створення та діяльності // Українська орієнталістика: Міждисциплінарний збірник наук. праць / Голов. ред. І. В. Срібняк. — Київ-Ланчжоу, 2013—2014. — Вип. 7—8. — С. 160—164.
  • Срібняк І. Газета «Mainichi Shimbun»: штрихи до історія її видання // Мовні і концептуальні картини світу. — К.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2015. — Вип. 54. — С. 275—279.

Навчально-методичні праці:

  • Палієнко М., Срібняк І. Зарубіжні мас-медіа: виникнення, особливості функціонування, основні тенденції розвитку (XVII—XX ст.). Навч. посібник для студентів Могилянської школи журналістики. — К.: Науково-дослідний центр орієнталістики імені Омеляна Пріцака НаУКМА. — 2011. — 152 с.
  • Срібняк І. Італія / Italia: короткий нарис історії. Навч. посібник для студентів бакалаврських та магістерських програм факультету гуманітарних наук Нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія».— К.: Науково-дослідний центр орієнталістики імені Омеляна Пріцака НаУКМА, 2011. — 205 с.
  • Срібняк І. Історія журналістики (XVII—XX ст.): Підручник для студентів вищих навчальних закладів / МОН України; Держ. установа «Ін-т всесвітньої історії НАН України»; НаУКМА. — К.: ВПЦ НаУКМА, Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2013. — 304 с.
  • Срібняк І. Історія журналістики країн світу (XVII—XX ст.): Підручник для студентів вищих навчальних закладів / МОН України; Держ. установа «Ін-т всесвітньої історії НАН України»; Київ. ун-т ім. Б.Грінченка. — К.: Київ. ун-т ім. Б.Грінченка, 2013. — 264 с.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Див. зокрема: Вішка О., Карпус З., Срібняк І. Останній шлях УГА: обставини перебування та культурно-просвітницька діяльність полонених старшин Української Галицької Армії в таборі Тухоля (Польща) у 1920—1922 рр. — Київ-Торунь, 1999. — 48 с. та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Срібняк Ігор Володимирович — Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України». Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 19 січня 2018.
  2. ↑ Біографія Ігоря Срібняка на сайті Історико-філософського факультету Київського університету імені Бориса Грінченка. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 29 листопада 2019. [Архівовано 2019-04-06 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Бібліотека Омеляна Пріцака. Фільм ДТРК «Культура». Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 19 січня 2018.
  4. ↑ https://ivinas.gov.ua/pro-institut/viddil-teoriji-ta-metodologiji-vsesvitnoji-istoriji/sribniak-ihor-volodymyrovych-2.html. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. ↑ Указ Президента України №269/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки». Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 19 січня 2018.
  6. ↑ Odbyła się ceremonia wręczenia Nagrody im. Iwana Wyhowskiego [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Срібняк_Ігор_Володимирович&oldid=43875575