Стави Харківської області — Вікіпедія
Стави Харківської області — стави, які розташовані на території Харківської області (в адміністративних районах і басейнах річок).
На території Харківської області налічується 2538 ставків, загальною площею 13174 га, об'ємом 228,6 млн м³.
Територія Харківської області становить 31,4 тис. км² (5,2 % площі України).
Вона розташована в межах басейнів р. Сіверський Донець (басейн Дону) - 70 % території області та Дніпра (30 %).
Гідрографічна мережа області включає одну велику річку Сіверський Донець (379 км в межах області), її притоки – середні річки - Уда, Берека та Оскіл, а також середні річки - притоки Дніпра – Мерло, Оріль і Самара.
За цільовим призначенням ставставки використовуються переважно комплексно, а також окремо для зрошення і риборозведення.
Найбільше ставків знаходиться на території Лозівського (188 шт.), Валківського (177 шт.) і Балаклійського (160 шт.) районів.
Майже 40% ставків Харківської області використовуються на умовах оренди.
Наявність ставків у межах адміністративно-територіальних районів та міст обласного підпорядкування Харківської області[1]
[ред. | ред. код]Район, місто | Кількість ставків, шт. | Площа ставків, га | Об'єм ставків, млн м³ | В оренді, шт. | В оренді, га |
---|---|---|---|---|---|
Балаклійський | 160 | 354 | 4,8 | 37 | 49 |
Барвінківський | 130 | 302 | 4,6 | 27 | 48 |
Близнюківський | 93 | 628 | 7,9 | 12 | 61 |
Богодухівський | 104 | 649 | 11,2 | 45 | 167 |
Борівський | 23 | 116 | 2,1 | 7 | 38 |
Валківський | 177 | 786 | 12,1 | 47 | 190 |
Великобурлуцький | 65 | 335 | 6,8 | 49 | 160 |
Вовчанський | 105 | 441 | 11,7 | 39 | 268 |
Дворічанський | 63 | 168 | 2,7 | 25 | 109 |
Дергачівський | 62 | 428 | 8,4 | 47 | 389 |
Зачепилівський | 56 | 265 | 4,4 | 22 | 214 |
Зміївський | 111 | 379 | 6,5 | 99 | 214 |
Золочівський | 145 | 659 | 11,4 | 84 | 372 |
Ізюмський | 101 | 471 | 8,9 | 80 | 453 |
Кегичівський | 81 | 515 | 8,3 | 28 | 279 |
Коломацький | 37 | 177 | 3,8 | 13 | 85 |
Красноградський | 87 | 376 | 5,7 | 29 | 132 |
Краснокутський | 72 | 475 | 8,0 | 36 | 239 |
Куп'янський | 64 | 420 | 7,5 | 27 | 249 |
Лозівський | 188 | 893 | 15,2 | 51 | 469 |
Нововодолазький | 91 | 673 | 11,4 | 38 | 371 |
Первомайський | 133 | 502 | 7,1 | 48 | 227 |
Печенізький | 12 | 912 | 10,4 | 10 | 821 |
Сахновщинський | 109 | 542 | 8,0 | 30 | 202 |
Харківський | 88 | 497 | 14,5 | 27 | 220 |
Чугуївський | 29 | 290 | 7,3 | 18 | 191 |
Шевченківський | 114 | 462 | 7,3 | 38 | 203 |
м. Харків | 13 | 250 | 6,8 | -* | - |
м. Лозова | 3 | 11 | 0,6 | - | - |
м. Люботин | 22 | 198 | 3,6 | - | - |
Разом | 2538 | 13174 | 228,6 | 1013 | 6420 |
Примітки: -* - немає ставків, переданих в оренду.
Наявність ставків у межах основних районів річкових басейнів на території Харківської області[1]
[ред. | ред. код]Район річкового басейну | Кількість ставків, шт. | Площа ставків, га | Об'єм ставків, млн м³ | В оренді, шт. | В оренді, га |
---|---|---|---|---|---|
Дніпра, у тому числі | 830 | 5326 | 82,0 | 291 | 2075 |
р. Ворскла | 288 | 1815 | 26,2 | 137 | 1443 |
р.Самара | 69 | 508 | 7,7 | -* | - |
Сіверського Дінця, у тому числі | 1708 | 7848 | 146,7 | 722 | 4345 |
р. Уда | 261 | 1740 | 36,6 | 157 | 1076 |
р. Берека | 249 | 865 | 15,1 | 64 | 261 |
р. Казенний Торець | 71 | 290 | 4,9 | 28 | 108 |
р. Оскіл | 165 | 858 | 17,7 | 135 | 489 |
Разом | 2538 | 13174 | 228,6 | 1013 | 6420 |
Примітки: -* - немає ставків, переданих в оренду.
Найбільша кількість ставків Харківської області знаходиться в басейні Сіверського Донця (67 %), у басейні Дніпра - 33 %.
- ↑ а б Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
- Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. — К.: Генеза, 2000. — 456 с.
- Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
- Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідковий посібник / За ред. В. М. Хорєва, К. А. Алієва. — К.: Ніка-Центр, 2001. — 392 с.