Станіслав Богуш-Сестренцевич — Вікіпедія

Станіслав Богуш-Сестренцевич
Народився1731(1731)
Волковиський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер1826(1826)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
ПохованняSt. Stanislaus Church, Saint Petersburgd[1]
Країна Річ Посполита[2][3]
 Російська імперія[1]
ДіяльністьМогилевський архіепископ
Alma materСлуцька гімназія
Знання мовпольська
ЧленствоКраківське наукове товариствоd[4]
Посадатитулярний єпископ, Roman Catholic Archbishop of Mohilevd і єпископ-помічник
Конфесіякатолицька церква[5]
РідБогуші-Сестренцевичіd
БатькоQ124979248?
МатиQ124979260?
РодичіВінцент Дунін-Мартинкевич
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня орден Білого Орла орден Святого Станіслава Орден Святого Іоанна Єрусалимського


Станіслав Богуш-Сестренцевич (3 вересня 1731 — 1 грудня 1826) — римо-католицький церковний діяч Російської імперії, перший архієпископ Могильовський, адміністратор віленської єпархії, літератор та історик.

Мав при дворі великий авторитет. Вважається, що підтримував у Катерині II вороже ставлення до уніатів.

Наприкінці 1773 С.Сестренцевич очолив створене латинське єпископство — єдине для всієї Російської імперії з центром у Білорусі. За його ініціативою на новоприєднаних землях у 1795 було створено три єпархії, території яких встановлювалися без урахування етнічного чинника.

Праці

[ред. | ред. код]

Написав важливе дослідження по давній історії України — «Історію царства Херсонеса Таврійського», видану у Санкт-Петербурзі у 1806. Праця присвячена історії різних народів і держав на території Кримського півострова, не тільки у зазначений історичний період, але і в часи Кримського ханства. Серед джерел, які використав автор, були й розповіді запорозьких козаків.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]