Старовський Володимир Никонович — Вікіпедія

Старовський Володимир Никонович
Народився	20 квітня (3 травня) 1905 село Помоздіно Усть-Сисольського повіту Вологодської губернії, тепер Усть-Куломського району Республіки Комі, Російська Федерація
Помер	20 жовтня 1975(1975-10-20)[1] (70 років) Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	комі
Діяльність	економіст, політик
Галузь	економіка[2] і статистика[2]
Alma mater	МДУ
Науковий ступінь	доктор економічних наук[d]
Знання мов	німецька[2]
Членство	Академія наук СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Володимир Никонович Старовський (3 травня 1905(19050503), село Помоздіно Усть-Сисольського повіту Вологодської губернії, тепер Усть-Куломського району Республіки Комі, Російська Федерація — 20 жовтня 1975, місто Москва) — радянський державний діяч, начальник Центрального статистичного управління СРСР. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1961—1975 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань. Доктор економічних наук (1940), професор (1934). Член-кореспондент Академії наук СРСР (1958). Герой Соціалістичної Праці (30.04.1975).

Народився в родині вчителя. Початкову освіту здобув у сільській школі.

У 1919—1921 роках працював діловодом і статистиком Усть-Сисольського повітового статистичного бюро. У 1921—1923 роках — помічник, заступник завідувача обласного статистичного бюро в місті Сиктивкарі. У 1923 році без відриву від виробництва закінчив вечірню середню школу в місті Сиктивкарі.

У 1923—1926 роках — студент статистичного відділення факультету суспільних наук (радянського права) 1-го Московського державного університету. У 1926—1930 роках — аспірант Інституту економіки Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук.

Одночасно у 1924—1925 роках працював статистиком Вищої ради народного господарства СРСР, у 1926—1930 роках — статистиком і науковим співробітником Центрального статистичного управління СРСР.

У 1930—1931 роках — науковий співробітник економіко-статистичного сектора Держплану СРСР.

У 1931—1939 роках — в апараті Центрального управління народногосподарського обліку (ЦУНГО) Держплану СРСР: науковий співробітник (1931—1932), заступник начальника відділу кадрів з навчально-методичної частини (1932—1936), консультант начальника (1936—1937), заступник начальника бюро Всесоюзного перепису населення (1937—1939).

Одночасно у 1934—1940 роках — викладач Планової академії.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939—1940 роках — заступник начальника Центрального управління народногосподарського обліку Держплану СРСР.

У жовтні 1940 — березні 1941 року — начальник Центрального управління народногосподарського обліку Держплану СРСР.

У березні 1941 — 10 серпня 1948 року — начальник Центрального статистичного управління Держплану СРСР. Одночасно у березні 1941 — серпні 1948 року — заступник голови Державної планової комісії при РНК (РМ) СРСР.

10 серпня 1948 — 6 серпня 1975 року — начальник Центрального статистичного управління при Раді міністрів СРСР. У листопаді 1957 — 6 серпня 1975 року входив до складу Ради міністрів СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1975 року за великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Старовському Володимиру Никоновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Автор наукових праць з теоретичних проблем статистики, математичної статистики та статистики населення.

З серпня 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 20 жовтня 1975 року після важкої і тривалої хвороби. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

• Герой Соціалістичної Праці (30.04.1975)
• чотири ордени Леніна (26.07.1939, 4.05.1955, 15.03.1960, 30.04.1975)
• орден Жовтневої Революції (3.09.1971)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (29.05.1944, 31.12.1966)
• орден «Знак Пошани» (21.02.1941)
• медалі

• Старовский Владимир Никонович (рос.)
• Старовский Владимир Никонович (рос.)