Стародавнє царство (Стародавній Єгипет) — Вікіпедія

Стародавнє царство
Попередник	Раннє царство
Наступник	Перший перехідний період
Час/дата початку	2707 до н. е.
Час/дата закінчення	2216 до н. е.
Стародавнє царство у Вікісховищі

29°50′41″ пн. ш. 31°15′03″ сх. д. / 29.844667° пн. ш. 31.250917° сх. д. / 29.844667; 31.250917

Частина серії статей на тему:
Історія Стародавнього Єгипту[1]
Великий Сфінкс і піраміди Гізи
Додинастичний період Археологічні культури: тасійська бадарійська накадська (амратська / Накада I • герзейська / Накада II) 00 династія (3500—3200) 0 династія (3200—3060)
Династичний період Раннє царство I династія (3150–2890) II династія (2890–2686) Стародавнє царство III династія (2686–2613) IV династія (2613–2498) V династія (2498–2345) VI династія (2345–2181) Перший перехідний період VII династія (помилкова) VIII династія (2181–2160) IX династія (2160–2130) X династія (2130–2040) XI династія рання (2134–2061) Середнє царство XI династія пізня (2061–1991) XII династія (1991–1803) XIII династія (1803–1649) XIV династія (1705–1690) Другий перехідний період XV династія (1674–1535) XVI династія (1660–1600) Абідосська династія (1650–1600) XVII династія (1580–1549) Нове царство XVIII династія (1549–1292) XIX династія (1292–1189) XX династія (1189–1077) Третій перехідний період XXI династія (1069–945) XXII династія (945–720) XXIII династія (837–728) XXIV династія (732–720) XXV династія (732–653) Пізнє царство XXVI династія (672–525) XXVII династія (525–404) XXVIII династія (404–398) XXIX династія (398–380) XXX династія (380–343) XXXI династія (343–332)
Елліністичний період Аргеади (332–305) Птолемеї (305–30)
Категорія • Портал
п о р

Стародавнє (Старе) царство — період в історії Стародавнього Єгипту, що тривав з 28 по 22 століття до н. е., (правління III—VI династій згідно з Манефоном).

Соціально-ієрархічна система об'єднаного Єгипту на той час мала вигляд чіткої піраміди, на вершині якої стояв фараон, що володів абсолютною владою (законодавчою, виконавчою і судовою) і вважався втіленням бога Гора в людському тілі. Він був самовладним правителем Єгипту, верховним власником землі і всього, що на ній жило і росло. Нижче стояла каста жерців, хранителів мудрості і знань. Жерці часто були візирами і радниками фараона, виступали разом з ним у походах та виправах.

Від часу правління фараона Санахта (III династія) до фараонів VI династії (2649–2150 роки до н. е.) припадає розквіт Стародавнього царства в Єгипті. Були сформовані архаїчні соціальні відносини з натуральним господарством і рабовласницький устрій (рабів відносно небагато, переважно військовополонені (єг. — живі мертві)). Регулярної армії в цей період не було. Домінування поклоніння еннеаді бога Сонця Ра (храм в Геліополісі), яке поступово витіснило культ давнішого божества — Атума. На основі геліопольської системи вірувань укладається подальша абсолютизація влади фараона, починаючи з IV династії, він вважається сином Ра і земним втіленням Гора. Поглиблюються і розробляються релігійні ритуали, пов'язані із життям після смерті. Культурне життя стрімко розвивається в містах, з'являються знамениті на весь світ пам'ятки мистецтва і архітектури. Початок територіальної експансії єгипетських фараонів на Синай, в Лівію, Фінікію (Бібл стає центром єгипетської торгівлі на Середземному морі) і Палестину.

Період 2630–2611 років до н. е. був «золотим» віком Стародавнього царства (правління фараона Джосера. На цей час припадає створення жерцями першого в Єгипті сонячного календаря, творчість знаменитого єгипетського жерця Імхотепа (видатного вченого, архітектора і лікаря стародавнього світу), за планами якого збудована східчаста піраміда Джосера в Саккарі біля Мемфіса. Більшість дослідників історії Стародавнього царства припускають, що саме в цей період, від часу правління IV династії до 2152 року до н. е., були збудовані знамениті величні піраміди Єгипту і Великий Сфінкс: Хеопса, Мікерина, Хефрена. Хоча є прихильники протилежної точки зору, які аргументовано доводять значно старший вік великих пірамід.

Близько 2570 року до н. е. фараон Снофру здійснив один з перших вдалих військових походів в Нубію, після якого в Єгипті стало багато рабів, котрих перетворили з полонених. Можливо саме після цього походу і була започаткована гвардія фараона — меджаї, яких, головним чином, набирали з нубійців.

Після смерті фараона Хуфу (близько 2467–2465 до н. е.) розпочався колапс IV династії і жорстка боротьба придворної аристократії за трон повелителя обох земель. Зрештою, перемогла гелеополійська «партія», яку активно підтримували жерці Ра — заснування V династії.

На період близько 2356–2323 до н. е. припадає правління фараона Уніса — кінець V династії. З'являються «Тексти пірамід». У 2300 році до н. е. єгипетські жерці створили ієратичне письмо — спрощену версію ієрогліфічного.

Період з 2289 по 2255 рік до н. е. ознаменувався правлінням фараона Пепі I. За допомогою нубійських найманців захоплена південна Сирія до гори Кармель. З 2246 по 2152 рік до н. е. правив фараон Пепі II — найдовше правління за всю історію Стародавнього Єгипту.

Кінець правління фараона Нейтікерт (2152–2150 до н. е.) завершив майже семисотлітній період Стародавнього царства.

• Нове царство (Стародавній Єгипет)

• Авдиев В. О. Военная политика Египта в эпоху архаики и Древнего царства // ВДИ № 1, 1938. С. 45-56.
• Берлев О. Д. Новое о царе Усркерэ (VI династия) // Древний Восток. 2. М., 1980. С. 56-63.
• Богданов И. В. Замечание к «Текстам проклятий» Старого царства // Ассириология и египтология: Материалы научных чтений памяти Игоря Владимировича Виноградова (К 65-летию со дня рождения). СПб., 2000. С. 29-40.
• Богданов И. В. Ранняя история института хентиуше в Египте эпохи Старого царства: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. СПб, 2000.
• Большаков А. О. Новое свидетельство об употреблении категории Dt при описании родства в Египте Старого царства // ВДИ № 2, 1996. С. 120—122.
• Большаков А. О. Новый верховный жрец Гелиополя // Ассириология и египтология. СПб, 2004. С. 173—183.
• Виноградов И. В. Раннее и Древнее царства Египта // История Востока. Т. 1. Восток в древности. М., 1997.
• Воробьев С. М. Государственная идеология Египта в эпоху Раннего и Древнего царств (III тыс. до н.э.). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. М., 2003.
• Кормышева Э. Е. Архивы Хафраанха // Восточный Архив. Вып. 5-6. 2001.
• Коростовцев М. А. Из истории V династии в древнем Египте // ВДИ № 1, 1941, С. 31-44.
• Курочкин М. В. К вопросу о становлении и развитии древнеегипетского морского и военно-морского флота в период Древнего царства // Труды научной конференции студентов и аспирантов «Ломоносов-2003». История. М., 2003. С. 146—148.
• Кузнецова В. В. Политико-правовые воззрения Древнего Египта периода Древнего царства // Вестник молодых ученых. Самара, 2002. № 2(4). С. 247—251.
• Лурье И. М. Иммунитетные грамоты Древнего царства // Труды Отдела Востока Государственого Эрмитажа. Т. 1, 1939.
• Лурье И. М. Древнеегипетские термины «мерет» и «хентише» во времена Древнего царства // ВДИ № 4, 1951.
• Орехов Р. А. Царь Хуфу и тайны великой пирамиды // Открытия минувшего II. М., 2004. С. 31-51.
• Перепёлкин Ю. Я. Меновые отношения в староегипетском обществе // Советское востоковедение, № 6, 1949, С. 302—311.
• Перепелкин Ю. Я. Египет Древнего царства // Всемирная история. Т. 1. М., 1955. С. 160—190.
• Перепёлкин Ю. Я. О деньгах в древнейшем Египте // Древний Египет. М., 1960. С. 162—171.
• Перепёлкин Ю. Я. «Дом шнау» в Старом царстве // Труды XXV Международного конгресса востоковедов. Т. 1, М., 1962 (также пре-принт. М., 1960). С. 138—142.
• Перепёлкин Ю. Я. Частная собственность в представлении египтян Старого царства // Палестинский сборник, М., Л., 1966.
• Перепёлкин Ю. Я. Хозяйство староегипетских вельмож. М., 1988.
• Постовская Н. М. Архаические памятники как источники по истории развития государства в древнем Египте. М., 1947.
• Постовская Н. М. Начальная стадия развития государственного аппарата в древнем Египте // ВДИ № 1, 1947. С. 233—249.
• Постовская Н. М. О функциях pr Hrj-wDb rxjt mrt в Египте в эпоху Древнего царства (о ведомстве выдач) // Краткие сообщения Института народов Азии (АН СССР), 46, 1962.
• Постовская Н. М. Familia в Египте Древнего царства // ВДИ № 1, 1967.
• Прусаков Д. Б. «Хор в ладье» и «ладейная ватага»: к проблеме раннего политогенеза в Египте, Восток-Oriens, 1, 2001. С. 5-23.
• Романова Е. К проблеме интерпретации титула imAxw в надписях Древнего царства: сложение этических представлений в Древнем Египте // Культурное наследие Египта и христианский Восток. Вып. 2. М., 2004. С. 89-130.
• Савельева Т. Н. Аграрный строй Египта в период Древнего царства, М., 1962.
• Савельева Т. Н. Данные надписи Мечена о характере частного землевладения в древнем Египте в конце III и начале IV династии // Древний мир. М., 1962. С. 181—191.
• Савельева Т. Н. Надписи строителей пирамид как исторический источник // Труды XXV Международного конгресса востоковедов. Т. 1, М., 1962 (пре-принт. М., 1960).
• Савельева Т. Н. Как жили египтяне во времена строительства пирамид. М., 1971 (переиздание: М., 2000).
• Савельева Т. Н. Абидосский указ царя Неферикара (XXV в. до н.э.) (перевод и комментарий) // Древний Восток, 1. М., 1975.
• Савельева Т. Н. О характере ранних городов в древнем Египте // VIII Всесоюзная конференция по древнему Востоку, посвященная памяти академика В. В. Струве. Москва, 6-9 февраля 1979 г. Тезисы докладов. М., 1979.
• Савельева Т. Н. Храмовые хозяйства Египта времени Древнего царства (III—VIII династии). М., 1992.
• Струве В. В. Льготная Дашурская грамота царя Пиопи I-го VI династии // Древний мир. I. Восток. М., 1915.
• Стучевский И. А. Некоторые неиспользованные данные для понимания термина mr.t // ВДИ № 2, 1966.
• Черезов Е. В. К вопросу о поземельных отношениях в Египте эпохи Древнего царства // ВДИ № 3, 1949.
• Черезов Е. В. К вопросу о хентиуше — мелких землевладельцах в древнем Египте // ВДИ № 4, 1950. С. 166—170.
• Черезов Е. В. Социальное положение mr.t в храмовом хозяйстве Древнего царства // ВДИ № 2, 1951. С. 40-46.
• Черезов Е. В. К вопросу о значении древнеегипетских терминов мерет и хентиуше во времена Древнего царства // ВДИ № 2, 1952. С. 122—126.
• Черезов Е. В. Древнейшая летопись «Палермский камень» и документы Древнего царства Египта // Древний Египет. М., 1960. С. 261—272.

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (листопад 2012)

Це незавершена стаття про Стародавній Єгипет. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.