Стен Селандер — Вікіпедія

Стен Селандер
Народився	1 липня 1891(1891-07-01)[1][2] Storkyrkoförsamlingend, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[2]
Помер	8 квітня 1957(1957-04-08)[1][2] (65 років) Енгельбректd, Стокгольм[d], Over-Governors officed, Швеція[2]
Поховання	цвинтар Сульниd[3]
Країна	Швеція
Діяльність	біолог, письменник, ботанік, літературний критик, поет, перекладач, публіцист
Сфера роботи	Шведська література[4], публіцистика[4] і ботаніка[4]
Alma mater	Університет Уппсала[2]
Заклад	Університет Уппсала[2]
Членство	Шведська академія[2]
Батько	Nils Edvard Selanderd[5][6]
Нагороди	премія Доблоуґа (1952)
Стен Селандер у Вікісховищі

Стен Селандер (швед. Sten Selander, або швед. Nils Sten Edvard Selander; 1 липня 1891 — 8 квітня 1957) — шведський ботанік, професор біології рослин, газетяр і письменник.

Стен Селандер народився 1 липня 1891 року.

З 1951 року він був професором біології рослин в Упсальському університеті. У 1953 році Стен Селандер став членом Шведської академії. Як консервативний критик Селандер був особливо відомий як противник модернізму.

Стен Селандер помер 8 квітня 1957 року в Стокгольмі.

Стен Селандер спеціалізувався на папоротніковідних і на насіннєвих рослинах.

• Vers och visor. 1916.
• Gryning. 1917.
• Branden på Tuna. 1918.
• Tystnadens torn och andra dikter. 1918.
• Vägen hem. 1920.
• Vår herres hage. 1923.
• Den unga lyriken. 1924.
• Prolog vid svenska Röda kors-veckan 1925. 1925.
• Staden och andra dikter. 1926.
• Djurgården — ramen kring sommarens stockholmsutställning. 1930.
• Européer, amerikaner och annat. 1930.
• En dag. 1931.
• Modernt. 1932.
• Bildning och utbildning. 1933.
• Kring sylarna. 1933.