Степаняк Михайло Дмитрович — Вікіпедія

Михайло Степаняк
Народився	24 січня 1905(1905-01-24) с. Дзвиняч, Богородчанський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	13 лютого 1967(1967-02-13) (62 роки) с. Дзвиняч, Богородчанський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР ·Рак шлунка, метастази печінки
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	ОУН, Адвокатська практика
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов	польська
Партія	ОУН і Комуністична партія Західної України
Конфесія	греко-католик
Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло Дмитрович Степаня́к (псевда «Сергій», «Дмитро» (або «Дмитрів»), «Лекс»; 24 січня 1905, с. Дзвиняч, тепер Богородчанський район, Івано-Франківська область, Україна — 13 лютого 1967, там само) — діяч українського національно-визвольного руху, член ОУН, вояк УПА.

Народився 24 січня 1905 року у селі Дзвинячі, тоді Солотвинського повіту, Королівство Галичини та Володимирії Австро-угорської імперії.

Навчання : абсольвент Станиславівської української гімназії (навчався у 1918—1926 роках), Львівського університету (1926—1931), магістр права. Працював в адвокатській фірмі у Бережанах.

В'язень польських тюрем за діяльність в Сельробі і КПЗУ. Ніби відійшов від своїх попередніх комуністичних поглядів після сталінських погромів КП(б)У і КПЗУ, а в 1939—1941 рр. в підпіллі ОУН, член Ради Сеньйорів та Української Національної Ради у Львові 1941—1943 і, навіть, Крайовий Провідник ОУН на ЗУЗ, учасник III Надзвичайного Великого Збору ОУН 21—25 серпня 1943.

Керівник референтури зовнішніх зв'язків Головного Проводу ОУН. Поранений у боях на Рівненщині, потрапив в полон НКВС 30 липня 1944. Цікаво, що на ІІІ-й конференції ОУН (17—21 лютого 1943 р.) М.Степаняк, підтриманий Василем Куком, пропонував обмежити повстанську боротьбу лише антинацистським, а не і антирадянським (як уважав Р. Шухевич і інші члени Проводу) фронтом.

В другій половині 1945 року — член референтури зовнішніх зносин при Проводі ОУН самостійників-державників (СД). Був автором концепції творення Бюро проводу ОУН СД. В 1944 році — член Проводу ОУН на північно-західних землях. Влітку 1944 року разом з Р.Волошиним, Я. Бусолом створив народну визвольно-революційну організацію (НВРО). Будучи пораненим в боях з совітами на Рівненщині, потрапив у полон, був арештований.

Розходження в ОУН набули настільки глибокого характеру, що перед самим арештом, 30 липня 1944 року, вийшов зі складу Головного Проводу ОУН, навіть з членів ОУН.

За вироком Військового Трибуналу Київської області 27 березня 1947 року за статтями 54-1 (а) та 54-11 КК УРСР М. Д. Степаняк був засуджений до розстрілу. Оскільки Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 травня 1947 року смертна кара була відмінена, покарання замінили на 25 років таборів і заслання.^[1]

До свого звільнення 12 квітня 1961 року сидів в ізоляторі КДБ. Суд над Степаняком тривав 10 хвилин, на ньому виконали дві формальності: запитали прізвище й анкетні дані та поставили підписи на протоколах.

Останні земні роки М. Степаняк провів в Богородчанах. 1964 року він одружився з Вірою Грегулинською, лікарем-терапевтом.

13 лютого 1967 року помер, похований в рідному селі^[2]. В 1980 році померла дружина. Дітей в сім'ї не було.

Рішенням виконкому Дзвиняцької сільради 30 жовтня 1991 року вулиця, на якій народився Михайло Степаняк, названа його іменем.^[3]

• Науменко К. Є. Степаняк Михайло Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 848. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Снєгирьов Д. (4 липня 2011). Михайло Степаняк. Комуніст і член Проводу ОУН. Історична правда. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 2 квітня 2012.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.