Степовий Яків Степанович — Вікіпедія

Степовий Яків Степанович
Основна інформація
Дата народження	8 (20) жовтня 1883[1]
Місце народження	Харків, Російська імперія[2][3]
Дата смерті	4 листопада 1921(1921-11-04)[2][3] (38 років)
Місце смерті	Київ, Українська СРСР
Причина смерті	тиф[3][1]
Поховання	Байкове кладовище[3]
Громадянство	Російська імперія і Українська Радянська Соціалістична Республіка
Професії	музичний критик, композитор, музичний педагог, музичний режисер, педагог
Освіта	Санкт-Петербурзька консерваторія (1909)[3]
Вчителі	Лядов Анатолій Костянтинович[1][3] і Римський-Корсаков Микола Андрійович[3]
Жанри	хорова музика[1][3], національна музика[1][3], симфонічна музика[1][3], патріотична музикаd[1][3], опера[1][3], art songd[1][3] і романс[1][3]
Псевдоніми	Stepovy[3][1]
Заклад	Київська державна консерваторія[3]
Брати, сестри	Якименко Федір Степанович[3][1]
Файли у Вікісховищі

Я́ків Степа́нович Степови́й (справжнє прізвище Якименко/Акименко, 8 (20) жовтня 1883(18831020) Харків — 4 листопада 1921, Київ) — український композитор, педагог і музичний критик. Молодший брат композитора Федора Якименка.

Народився 1883 року в місті Харків. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу в Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.

Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (1895–1902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.

1909 року завершив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова.

З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда.

В травні 1917 року композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.

Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і в 1921 році помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX століття, один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.

Збереглись спогади про композитора колишньої артистки Українського вокального ансамблю (спочатку квартету, а згодом октету) під керівництвом Якова Степового Олени Ахматової.^[4]

Склад октету: В. Гужова, О. Суханова (сопрано), Т. О. Темірова-Буразера, О. Ахматова (мецо-сопрано), В. Соколинський, Г. Внуковський (тенори), Б. Вепринський, С. Папа-Афанасопуло (баси).^[5]

Слово (Леся Українка)

Виконують Павло Гунька (бас-баритон) і Albert Krywolt (фортепіано)

---

Не беріть із зеленого лугу верби (Олександр Олесь)

Виконують Isabel Bayrakdarian (сопрано) і Albert Krywolt (фортепіано)

---

Досить невільная думка (Леся Українка)

Виконують Krisztina Szabó (мецо-сопрано) і Albert Krywolt (фортепіано)

---

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

• Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.;
• окремі цикли:
  • «Барвінки» на слова різних поетів
  • «Пісні настрою» на слова О. Олеся;
• для фортепіано:
  • соната,
  • прелюдія «Пам'яті Т. Г. Шевченка»
  • рондо,
  • фантазія,
  • цикл мініатюр,
  • три фуги^[6];
• дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень,
• 50 обробок українських народних пісень для хору,
• вокальний цикл для дітей «Проліски»,
• збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар»,
• опера «Невольник» за Шевченком.

• Альбом проекту Павла Гуньки «Українські мистецькі пісні»
  • «Яків Степовий» / (Yakiv Stepovyi, 2 CDs, 55 творів, 2010).

Ім'я Степового в 1921 році було присвоєне заснованому ним Державному вокальному ансамблю. У 1969 році на його честь було названо вулицю в Києві. Ім'я Степового має Київська дитяча музична школа № 1 на вул. Сагайдачного, 39.

• Якименко Федір Степанович

• Грінченко М. Я. Степовий. Критично-популярний нарис. — Х.-К., 1929
• Лазанська Т. І. Степовий Яків Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 849. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Надененко В. Я. С. Степовий. К. 1950
• Шварцман Ш. Яків Степовий
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Я. С. Степовий (1883—1921 pp.) на сайті «Аколада»

• Степовий Яків Степанович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 946-947.
• Степовий Яків // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1839-1840. — 1000 екз.
• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 86. Яків Степовий (Якименко) і Федір Якименко
• Театрознавство — Інститут мистецтвознавства