Стечанка — Вікіпедія
село Стечанка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район/міськрада | Чорнобильський район Іванківський район |
Рада | Стечанська сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | до 1635 |
Населення | 0 |
Зняте з обліку | 1999 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°18′5″ пн. ш. 29°55′50″ сх. д. / 51.30139° пн. ш. 29.93056° сх. д. |
Карта | |
Мапа | |
|
Стеча́нка — колишнє село в Україні Іванківського району Київської області, що знято з обліку в зв'язку з відселенням мешканців внаслідок аварії на ЧАЕС.
Селом протікає річка Мар'янівка, ліва притока Іллі.
Родове гніздо шляхтичів Стецьких. Як населений пункт село відоме з початку XVII століття. Відомо, що в 1763 році Ян Казимир Стецький збудував тут унійну дерев'яну церкву.[1] Село розташоване на відстані 25 км від міста Чорнобиль. Відомо, що село було древнім адміністративним, культурним і релігійним центром цього регіону — так, у селі 1864 року існувало дві дерев'яні церкви, стара, дуже занепала, збудована, згідно з написом на іконостасі, 1634 року та нова, 1855 року побудови.
У селі Стечанка жили не тільки православні, але й католики — так, 1886 року у селі мешкало 556 православних, 53 католика та 50 євреїв. Чисельність населення села в середині з XX століття становила близько 1200 осіб. Є дані про те, що школа в селі існувала досить давно.
Після аварії на ЧАЕС населення села Стечанка було переселено в село Пасківщина Згурівського району Київської області.
- Онищенко Володимир Іванович (* 1949) — радянський футболіст, заслужений майстер спорту, пізніше радянський та український тренер.
- Населені пункти Чорнобильської зони відчуження
- Лаврентій Похилевич. Краєзнавчі праці. Видавець О.Пшонківський. Біла Церква, 2007.
- Картка постанови Верховної Ради України[недоступне посилання з травня 2019]
- Інформація про Чорнобильський район
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Polska Akademia Umiejętności. Polski słownik biograficzny. Tom XLIII. Warszawa – Krakow. 2004 – 2005. S. 70 – 72.