Структура французької армії — Вікіпедія

Організація армії зафіксована в главі 2 розділу II книги II частини третьої Кодексу оборони, зокрема, в результаті кодифікації Указом 2000-559 від 21 червня 2000 року ^[1]

Відповідно до статті R.3222-3 Кодексу оборони,^[2] до армії входять:

Начальник штабу армії (фр. Chef d'état-major de l'armée de terre (CEMAT)).
Штаб армії (фр. l'état-major de l'armée de terre (EMAT), дослівно - Генеральний штаб сухопутної армії), який дає загальне керівництво та управління всіма компонентами;
Інспекція армії (фр. l'inspection de l'Armée de terre);
Армійський відділ кадрів (фр. la direction des ressources humaines de l'armée de terre (DRHAT), дослівно - Керування людськими ресурсами сухопутної армії));
Сили;
Територіальна організація (5 областей: Іль-де-Франс, Північно-Західний, Південно-Західний, Південно-Східний та Північно-східний - фр. Île-de-France, Nord-Ouest, Sud-Ouest, Sud-Est et Nord-Est);^[3]
Послуги;
Підготовки військових кадрів та інститути вищої освіти.

Армія розділена на корпуси. Вони включають в себе Морські війська, що складаються з морської піхоти (фр. Infanterie de Marine), яка включає парашутні полки, такі як фр. 1er RPIMa, і полки легкої кавалерії, такі як RICM, морська артилерія (фр. Artillerie de Marine), Французький Іноземний Легіон (фр. Légion étrangère), Відділення броньованої кавалерії (фр. Arme Blindée Cavalerie), артилерія, фр. Aviation Légère de l'Armée de Terre (ALAT, що перекладається як Легка Авіація Сухопутної Армії), у тому числі бойові вертольоти, Військові інженери (фр. Génie Militaire); піхоти, яка включає в себе Альпійські Мисливці, піхота гірських фахівців, технічне обслуговування (фр. Matériel); логістика (поїзд), сигнали (передачі) і комісаріат (Комісаріат сухопутної армії).

Оперативна організація армії поєднує військові одиниці з різних корпусів, в 17 бригадах під командуванням фр. Commandement des Forces Terrestres - командування сухопутними силами. У 2011 році командування сухопутними силами керує фр. Corps de réaction rapide France - французьким корпусом швидкого реагування, двома Etat-Major des Forces - генеральними штабами (штаб рівня дивізії), першою механізованою бригадою, другою бронетанковою бригадою, третьою механізованою бригадою, шостою легкою бронетанковою бригадою, сьомою бронетанковою бригади, дев'ятою морською легкою бронетанковою бригадою, 11 парашутною бригадою та двадцять сьомою бригадою гірської піхоти.

Посилання

↑ Version du décret avant abrogation. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 17 листопада 2011.
↑ CDEF(R),numéro=R3222-3|texte=Code de la défense, art. R.3222-3
↑ CDEF(R) numéro=R1212-4, Code de la défense, art. R.*1212-4.

[1] Version du décret avant abrogation. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 17 листопада 2011.

[2] CDEF(R),numéro=R3222-3|texte=Code de la défense, art. R.3222-3

[3] CDEF(R) numéro=R1212-4, Code de la défense, art. R.*1212-4.

[1]

[2]

[3]