Субантарктичний пояс — Вікіпедія

Субантарктичний пояс, субантарктика^[1], Субантарктика^[2] — природний географічний пояс у Південній півкулі, який межує з антарктичним поясом (Антарктикою) на півдні й помірним поясом на півночі.

Весь пояс — океанічний, з безліччю невеликих островів. Чітких меж пояс не має. Південна межа — північна частина або межа Південного океану (Течія Західних вітрів), на півночі до субантарктичних островів іноді відносять Тристан-да-Кунья й острів Амстердам з помірним морським кліматом. За іншими даними, кордон Субантарктики проходить між 65-67 ° і 58-60 ° південної широти. Пояс характеризується сильними вітрами, атмосферні опади — близько 500 мм на рік^[3]. У північній частині пояса опадів випадає більше.

Флора і фауна притаманні як для антарктичного поясу, так і для помірного, але зустрічаються й ендемічні види. Води багаті рибою, крілем і планктоном, поширені кити, поблизу островів — тюлені та пінгвіни.

Найбільші острови — Кергелен, Принс-Едуард, Крозе, Субантарктичні острови Нової Зеландії, Герд і Макдональд, Маккуорі, Естадос, Дієго-Рамірес, Фолклендські острови, Південна Джорджія, Південні Сандвічеві острови та ін., які розташовані в зоні океанічних луків, вкритих травами, лишайниками, рідше — чагарниками.^[4]

• Трьошников О. Ф. Особливості льодового режиму Південного Льодовитого океану, Л., 1963 (Пр. Радянської антарктичної експедиції, т. 21).